1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.

¶ Now at that time Herod the king stretched forth his hands to mistreat certain of the congregation.

2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

And he killed James the brother of John with the sword.

3 А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.

And because he saw it pleased the Jews, he proceeded further to take Peter also. (Then were the days of unleavened bread.)

4 І , схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.

And when he had apprehended him, he put him in prison and delivered him to four quaternions of soldiers to keep him, intending after the Passover to bring him forth to the people.

5 О тож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.

¶ Peter therefore was kept in the prison, and the congregation made prayer without unto God for him.

6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.

And when Herod would have brought him forth, the same night Peter was sleeping between two soldiers, bound with two chains, and the guards before the door that kept the prison.

7 І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.

And, behold, the angel of the Lord came upon him, and a light shone in the prison, and he smote Peter on the side and woke him up, saying, Arise quickly. And his chains fell off from his hands.

8 А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.

And the angel said unto him, Gird thyself and bind on thy sandals. And so he did. And he said unto him, Cast thy garment about thee and follow me.

9 І , вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.

And he went out and followed him and knew not that it was true which was done by the angel, but thought he saw a vision.

10 Я к сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.

When they were past the first and the second guard, they came unto the iron gate that leads unto the city, which opened to them of its own accord, and they went out and passed on through one street, and then the angel departed from him.

11 С казав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.

And when Peter was come to himself, he said, Now I know of a surety that the Lord has sent his angel and has delivered me out of the hand of Herod and from all the people of the Jews who waited for me.

12 А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.

And considering this, he came to the house of Mary the mother of John, whose surname was Mark, where many were gathered together praying.

13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,

And as Peter knocked at the door of the patio, a damsel came to hearken, named Rhoda.

14 т а голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!...

And when she recognized Peter’s voice, she opened not the gate for gladness, but ran in and told how Peter stood at the gate.

15 А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!

And they said unto her, Thou art mad. But she constantly affirmed that it was even so. Then they said, It is his angel.

16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

But Peter continued knocking, and when they had opened the door and saw him, they were astonished.

17 М ахнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

But he, beckoning unto them with the hand to be silent, declared unto them how the Lord had brought him out of the prison. And he said, Go make these things known unto James and to the brethren. And he departed and went to another place.

18 К оли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.

Now as soon as it was day, there was no small stir among the soldiers concerning what was become of Peter.

19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.

And when Herod had sought for him and found him not, he examined the guards and commanded that they should be taken away. Then he went down from Judaea to Caesarea and abode there.

20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.

¶ And Herod was highly displeased with those of Tyre and Sidon, but they came with one accord to him, and, having bribed Blastus, the king’s chamberlain, they asked for peace because their lands were supplied through those of the king’s.

21 Д ня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.

And upon a set day Herod, arrayed in royal apparel, sat upon his throne and made an oration unto them.

22 А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!

And the people gave a shout, saying, It is the voice of god, and not of man.

23 І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...

And immediately the angel of the Lord smote him because he did not give God the glory, and he expired eaten of worms.

24 С лово ж Боже росло та помножувалось.

But the word of the Lord grew and multiplied.

25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.

And Barnabas and Saul returned from Jerusalem, when they had fulfilled their ministry, and took with them John, whose surname was Mark.