1 К ажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

¶ I say the truth in Christ, I do not lie, my conscience also bearing me witness in the Holy Spirit,

2 щ о маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

that I have great sorrow and continual pain in my heart.

3 Б о я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

For I could wish that myself were anathema from Christ for my brethren, those who are my kinsmen according to the flesh,

4 в они ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

who are Israelites, to whom pertains the adoption as sons and the glory and the covenants and the giving of the law and the service of God and the promises,

5 щ о їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

whose are the fathers, and of whom as concerning the flesh is the Christ, who is God over all things, blessed for all the ages. Amen.

6 Н е так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

¶ Not as though the word of God has been deficient. For not all the descendants of Israel are Israelites;

7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

neither, because they are the seed of Abraham, are all sons, but, In Isaac shall thy seed be called.

8 Ц ебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

That is, Those who are sons of the flesh, these are not the sons of God; but those who are sons of the promise are counted in the generation.

9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

For the word of the promise is this, At this time I will come, and Sara shall have a son.

10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

And not only this, but when Rebecca also had conceived by one, even by our father Isaac

11 б о коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

(for the children being not yet born, neither having done any good or evil, that the purpose of God according to election might stand: not of works, but of him that calls),

12 н е від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

it was said unto her, The elder shall serve the younger.

13 я к і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

As it is written, Jacob have I loved, but Esau have I hated.

14 Щ о ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

¶ What shall we say then? Is there injustice in God? No, in no wise.

15 Б о Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

For he saith to Moses, I will have mercy on whom I will have mercy, and I will have compassion on whom I will have compassion.

16 О тож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

So then it is not of him that wills, nor of him that runs, but of God that has mercy.

17 Б о Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

For the scripture saith of Pharaoh, Even for this same purpose have I raised thee up, that I might show my power in thee and that my name might be declared throughout all the earth.

18 О тож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

Therefore he has mercy on whom he will have mercy, and he hardens whom he will.

19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Thou wilt say then unto me, Why does he become angry? For who shall resist his will?

20 О тже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

Rather, O man, who art thou to reply against God? Shall the thing formed say to him that formed it, Why hast thou made me thus?

21 Ч и ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

Has not the potter power over the clay, of the same lump to make one vessel unto honour and another unto dishonour?

22 Т ож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

What if God, desiring to show his wrath and to make his power known, endured with much meekness the vessels of wrath, prepared for death,

23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

and making known the riches of his glory on the vessels of mercy, which he has prepared unto glory?

24 н а нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Even us, whom he has called, not of the Jews only, but also of the Gentiles!

25 Я к і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

¶ As he saith also in Hosea, I will call them my people, who were not my people, and her beloved, who was not beloved.

26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

And it shall come to pass that in the place where it was said unto them, Ye are not my people, there shall they be called sons of the living God.

27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

Isaiah also cries out concerning Israel, Though the number of the sons of Israel be as the sand of the sea, only a remnant shall be saved;

28 б о вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

when the consumption comes to an end, righteousness shall overflow, because a short sentence will the Lord execute upon the earth.

29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

And as Isaiah said before, Except the Lord of the hosts had left us a seed, we had been as Sodom and been made like unto Gomorrha.

30 Щ о ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

¶ What shall we say then? That the Gentiles, who did not follow after righteousness, have attained to righteousness, that is to say, the righteousness which is by faith,

31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

and Israel, which followed after the law of righteousness, has not attained to the law of righteousness.

32 Ч ому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

Why? Because they followed it not by faith but, as it were, by the works (of the law); therefore, they stumbled on the stumblingstone;

33 я к написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

as it is written, Behold, I lay in Sion a stumblingstone and rock that will cause some to fall, and whosoever believes in him shall not be ashamed.