1 З наємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

¶ For we know that if the earthly house of this our habitation were dissolved, we have a building of God, a house not made with hands, eternal in the heavens.

2 Т ому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

For in this we groan, earnestly desiring to be clothed upon with our house which is from heaven,

3 к оли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

if so be that we shall be found clothed and not naked.

4 Б о ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

For we that are in this tabernacle do groan, being burdened, for we do not desire to be unclothed, but to be clothed upon with life swallowing up that which is mortal.

5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

Now he that has made us for this same thing is God, who has likewise given unto us the earnest of the Spirit.

6 О тож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

Therefore we are always confident, knowing that while we are at home in the body, we are absent from the Lord

7 б о ходимо вірою, а не видінням,

(for we walk by faith, not by sight).

8 м и ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

We are confident, I say, and willing rather to be absent from the body and to be present with the Lord.

9 Т ому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

Therefore we also procure, whether present or absent, that we may please him.

10 Б о мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

For we must all appear before the judgment seat of Christ that each one may receive according to that which they have done in the body, good or evil.

11 О тже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

Therefore being certain of that terror of the Lord, we persuade men; but we are made manifest unto God, and I trust also are made manifest in your consciences.

12 Б о не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

¶ For we do not commend ourselves again unto you, but give you occasion to glory on our behalf that ye may have something to answer those who glory in appearance, and not in heart.

13 К оли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

For whether we are fools, it is unto God; or whether we are sane, it is for your cause.

14 Б о Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

For the charity of the Christ constrains us because we judge thus: that if one died for all, then all are dead:

15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

And that he died for all that those who live should not live from now on unto themselves, but unto him who died and rose again for them.

16 Ч ерез те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

¶ Therefore from now on we know no one according to the flesh: and even if we have known Christ according to the flesh, yet now we know him no longer.

17 Т ому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

Therefore if anyone is in Christ, they are a new creation: old things are passed away; behold, all things are made new.

18 У се ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

And all this by God, who reconciled us to himself by Jesus Christ, and gave us the ministry of reconciliation;

19 б о Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

for certainly God was in Christ, reconciling the world unto himself, not imputing their trespasses unto them and having placed in us the word of reconciliation.

20 О це ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

Now then we are ambassadors for Christ, as though God did exhort you by us; we beseech you in Christ’s name, be ye reconciled to God.

21 Б о Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

For he has made him to be sin for us, who knew no sin, that we might be made the righteousness of God in him.