1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

¶ Then Agrippa said unto Paul, Thou art permitted to speak for thyself. Then Paul stretched forth the hand and answered for himself:

2 О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

I esteem myself blessed, King Agrippa, because I shall answer for myself this day before thee concerning all the things of which I am accused of the Jews,

3 о собливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

especially because I know thee to be expert in all customs and questions which are among the Jews; therefore, I beseech thee to hear me patiently.

4 А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

My manner of life from my youth, which from the beginning was among my own nation at Jerusalem, is known of all the Jews,

5 я кі відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

who knew me from the beginning, if they would testify, that after the most perfect sect of our religion I lived a Pharisee.

6 І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

And now I stand and am judged for the hope of the promise made of God unto our fathers;

7 а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

unto which promise our twelve tribes, constantly serving God day and night, hope to come. For which hope’s sake, King Agrippa, I am accused of the Jews.

8 Ч ому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

Why should it be thought a thing incredible with you that God should raise the dead?

9 П равда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

I verily had thought that I ought to do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.

10 щ о я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

Which things I also did in Jerusalem, and I shut up many of the saints in prison, having received authority from the princes of the priests, and when they were put to death, I gave my voice against them.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

And I punished them often in every synagogue and compelled them to blaspheme; and being exceedingly mad against them, I persecuted them even unto foreign cities.

12 К оли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

¶ Whereupon as I went to Damascus with authority and commission from the princes of the priests,

13 т о опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

at midday, O king, I saw in the way a light from heaven, above the brightness of the sun, shining round about me and those who journeyed with me.

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

And when we were all fallen to the earth, I heard a voice speaking unto me and saying in the Hebrew tongue, Saul, Saul, why dost thou persecute me? It is hard for thee to kick against the pricks.

15 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

And I said, Who art thou, Lord? And he said, I am Jesus whom thou dost persecute.

16 А ле підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

But rise and stand upon thy feet, for I have appeared unto thee for this purpose, to make thee a minister and a witness both of these things which thou hast seen and of those things in which I will appear unto thee;

17 В изволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

delivering thee from the people and from the Gentiles, unto whom now I send thee

18 в ідкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

to open their eyes and to turn them from darkness to light and from the power of Satan unto God, that they may receive remission of sins and inheritance among those who are sanctified by the faith that is in me.

19 Ч ерез це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

Whereupon, O King Agrippa, I was not disobedient unto the heavenly vision,

20 а ле мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

but I announced first unto those of Damascus and at Jerusalem and throughout all the coasts of Judaea and then to the Gentiles that they should repent and turn to God, doing works worthy of repentance.

21 Ч ерез це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

For these causes the Jews caught me in the temple and went about to kill me.

22 А ле, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

Having, therefore, obtained help of God, I continue unto this day, witnessing both to small and great, saying no other things than those which the prophets and Moses said should come:

23 щ о має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

that the Christ should suffer and that he should be the first that should rise from the dead and should show light unto this people and to the Gentiles.

24 К оли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

¶ And as he spoke these things and answered for himself, Festus said with a loud voice, Paul, thou art beside thyself; much learning doth make thee mad.

25 А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

But he said, I am not mad, most noble Festus, but speak forth words of truth and temperance.

26 Ц ар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

For the king knows of these things, before whom I also speak freely; for I am persuaded that none of these things are hidden from him, for this thing was not done in a corner.

27 Ч и віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

King Agrippa, dost thou believe the prophets? I know that thou believest.

28 А гріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

Then Agrippa said unto Paul, Almost thou persuadest me to be a Christian.

29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

And Paul said, I desire before God that by little or by much, not only thou, but also all that hear me this day, were such as I am, except these bonds.

30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

And when he had said these things, the king rose up and the governor and Bernice and those that sat with them;

31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

and when they were gone aside, they talked between themselves, saying, This man does nothing worthy of death or of bonds.

32 А гріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.

Then Agrippa said unto Festus, This man might have been set at liberty if he had not appealed unto Caesar.