1 Н е багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.

¶ My brethren, make not unto yourselves many teachers, knowing that we shall receive the greater condemnation.

2 Б о багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.

For we all offend in many things. If any man offends not in word, the same is a perfect man, and able also to govern the whole body with restraint.

3 О т і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

Behold, we put bits (or restraint) in the horses’ mouths to persuade them, and we govern their whole body.

4 О т і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.

Behold also the ships, which though they are so great are driven of fierce winds, yet they are governed with a very small rudder, wherever the governor desires.

5 Т ак само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!

In the same manner, the tongue is a very small member and boasts of great things. Behold, how great a forest a little fire kindles!

6 І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

And the tongue is a fire, a world of iniquity: so is the tongue among our members, that it defiles the whole body and sets on fire the course of our nature; and it is set on fire of hell.

7 Б о всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,

For every nature of beasts and of birds and of serpents and of beings in the sea may be tamed and is tamed by mankind,

8 т а не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

but no man can tame the tongue, which is an evil that cannot be restrained and is full of deadly poison.

9 Н им ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.

With it we bless God, even the Father; and with it we curse men, who are made in the image of God.

10 І з тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!

Out of the same mouth proceeds blessing and cursing. My brethren, these things ought not to be so.

11 Х іба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?

Does a fountain send forth at the same place both sweet and bitter water?

12 Х іба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.

Can the fig tree, my brethren, produce olive berries? or the vine, figs? In the same manner no fountain can yield both salt water and fresh.

13 Х то мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!

¶ Who is wise and ready among you? let him show out of a good conversation his works in meekness of wisdom.

14 К оли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,

But if ye have bitter envying and strife in your hearts, boast not and do not be liars against the truth.

15 ц е не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.

This wisdom is not that which descends from above, but is earthly, natural, diabolical.

16 Б о де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!

For where there is envy and contention, there is confusion and every perverse work.

17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.

But the wisdom that is from above is first pure, then peaceable, modest, benevolent, full of mercy and of good fruits, not judgmental, unfeigned.

18 А плід правди сіється творцями миру.

And the fruit of righteousness is sown in peace unto those that make peace.