1 Н е багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.

Hermanos míos, no os hagáis maestros muchos de vosotros, sabiendo que recibiremos un juicio más severo.

2 Б о багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.

Porque todos ofendemos en muchas cosas. Si alguno no ofende en palabra, éste es varón perfecto, capaz también de refrenar todo el cuerpo.

3 О т і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

He aquí que ponemos freno en la boca de los caballos para que nos obedezcan, y dirigimos así todo su cuerpo.

4 О т і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.

Mirad también las naves; aunque son tan grandes, e impulsadas por fuertes vientos, son dirigidas con un timón muy pequeño por donde quiere el que las gobierna.

5 Т ак само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!

Así también la lengua es un miembro pequeño, pero se jacta de grandes cosas. ¡Mirad qué gran bosque se incendia con un pequeño fuego!

6 І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

Y la lengua es un fuego, un mundo de iniquidad. La lengua está puesta entre nuestros miembros, y contamina todo el cuerpo, e inflama el curso de la existencia, siendo ella misma inflamada por el infierno.

7 Б о всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,

Porque toda naturaleza de bestias, de aves, de serpientes, y de seres del mar, se doma y ha sido domada por la naturaleza humana;

8 т а не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

pero ningún hombre puede domar la lengua, que es un mal que no puede ser refrenado, llena de veneno mortífero.

9 Н им ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.

Con ella bendecimos a nuestro Señor y Padre, y con ella maldecimos a los hombres, que están hechos a semejanza de Dios.

10 І з тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!

De una misma boca proceden bendición y maldición. Hermanos míos, esto no debe ser así.

11 Х іба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?

¿Acaso alguna fuente echa por una misma abertura agua dulce y amarga?

12 Х іба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.

Hermanos míos, ¿puede acaso la higuera producir aceitunas, o la vid higos? Así también ninguna fuente puede dar agua salada y dulce. Dos clases de sabiduría

13 Х то мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!

¿Quién es sabio y entendido entre vosotros? Muestre por la buena conducta sus obras en sabia mansedumbre.

14 К оли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,

Pero si tenéis celos amargos y rivalidad en vuestro corazón, no os jactéis, ni mintáis contra la verdad;

15 ц е не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.

porque esta sabiduría no es la que desciende de lo alto, sino terrenal, natural, diabólica.

16 Б о де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!

Porque donde hay celos y rivalidad, allí hay perturbación y toda obra perversa.

17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.

Pero la sabiduría que es de lo alto es primeramente pura, después pacífica, condescendiente, benigna, llena de misericordia y de buenos frutos, sin incertidumbre ni hipocresía.

18 А плід правди сіється творцями миру.

Y el fruto de justicia se siembra en paz para aquellos que hacen la paz.