1 К оли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.

Cuando llegó el día de Pentecostés, estaban todos unánimes juntos.

2 І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.

Y de repente vino del cielo un estruendo como de un viento recio que soplaba, el cual llenó toda la casa donde estaban sentados;

3 І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.

y se les aparecieron lenguas como de fuego, que, repartiéndose, se posaron sobre cada uno de ellos.

4 У сі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

Y todos fueron llenos del Espíritu Santo, y comenzaron a hablar en otras lenguas, según el Espíritu les daba que se expresasen.

5 П еребували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

Había en Jerusalén judíos que allí residían, varones piadosos, procedentes de todas las naciones bajo el cielo.

6 А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...

Y al ocurrir este estruendo, se juntó la multitud; y quedaron desconcertados, porque cada uno les oía hablar en su propia lengua.

7 У сі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?

Y estaban atónitos y maravillados, diciendo: Mirad, ¿no son galileos todos estos que hablan?

8 Я к же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?

¿Cómo, pues, les oímos nosotros hablar cada uno en nuestra lengua en la que hemos nacido?

9 П арфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,

Partos, medos, elamitas, y los que habitamos en Mesopotamia, en Judea, en Capadocia, en el Ponto y en Asia,

10 і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,

en Frigia y Panfilia, en Egipto y en las regiones de África más allá de Cirene, y romanos aquí residentes, tanto judíos como prosélitos,

11 ю деї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!

cretenses y árabes, les oímos hablar en nuestras lenguas las maravillas de Dios.

12 І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?

Y estaban todos atónitos y perplejos, diciéndose unos a otros: ¿Qué quiere decir esto?

13 А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

Mas otros, burlándose, decían: Están llenos de mosto. Primer discurso de Pedro

14 С тавши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!

Entonces Pedro, poniéndose en pie con los once, alzó la voz y se expresó así, diciéndoles: Varones judíos, y todos los que habitáis en Jerusalén, esto os sea notorio, y prestad atención a mis palabras.

15 Б о не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,

Porque éstos no están ebrios, como vosotros suponéis, puesto que es la hora tercera del día;

16 а це те, що пророк Йоіл передрік:

sino que esto es lo dicho por medio del profeta Joel:

17 І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.

Y sucederá en los últimos días, dice Dios, Que derramaré de mi Espíritu sobre toda carne, Y vuestros hijos y vuestras hijas profetizarán; Vuestros jóvenes verán visiones, Y vuestros ancianos soñarán sueños;

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!

Y hasta sobre mis siervos y sobre mis siervas en aquellos días Derramaré de mi Espíritu, y profetizarán.

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.

Y daré prodigios arriba en el cielo, Y señales abajo en la tierra, Sangre y fuego y vapor de humo;

20 П ереміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

El sol se convertirá en tinieblas, Y la luna en sangre, Antes que venga el día del Señor, Grande y manifiesto;

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.

Y sucederá que todo aquel que invoque el nombre del Señor, será salvo.

22 М ужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

Varones israelitas, oíd estas palabras: Jesús nazareno, varón acreditado por Dios entre vosotros con milagros, prodigios y señales que Dios hizo entre vosotros por medio de él, como vosotros mismos sabéis;

23 Т ого, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.

a éste, entregado por el determinado designio y previo conocimiento de Dios, lo prendisteis y matasteis por manos de inicuos, crucificándole;

24 Т а Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.

al cual Dios resucitó, sueltos los dolores de la muerte, por cuanto era imposible que fuese retenido por ella.

25 Б о каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

Porque David dice de él: Veía siempre al Señor delante de mí; Porque está a mi diestra, para que yo no sea conmovido.

26 Т ому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.

Por lo cual mi corazón se alegró, y saltó de gozo mi lengua, Y aun mi carne descansará en esperanza;

27 Б о не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

Porque no dejarás mi alma en el Hades, Ni permitirás que tu Santo vea corrupción.

28 Т и дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!

Me hiciste conocer caminos de vida; Me llenarás de gozo con tu presencia.

29 М ужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.

Varones hermanos, se os puede decir abiertamente acerca del patriarca David, que murió y fue sepultado, y su sepulcro está entre nosotros hasta el día de hoy.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,

Pero siendo profeta, y sabiendo que Dios le había asegurado con juramento que de su descendencia, en cuanto a la carne, haría surgir al Cristo para que se sentase en su trono,

31 у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

viéndolo de antemano, habló de la resurrección de Cristo, que su alma no fue dejada en el Hades, ni su carne vio la corrupción.

32 Б ог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

A este Jesús resucitó Dios, de lo cual todos nosotros somos testigos.

33 А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

Así que, exaltado por la diestra de Dios, y habiendo recibido del Padre la promesa del Espíritu Santo, ha derramado esto que vosotros veis y oís.

34 Н е зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

Porque David no subió a los cielos; pero él mismo dice: Dijo el Señor a mi Señor: Siéntate a mi diestra,

35 д оки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Hasta que ponga a tus enemigos por estrado de tus pies.

36 О то ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

Sepa, pues, con plena seguridad toda la casa de Israel que a este Jesús a quien vosotros crucificasteis, Dios le ha hecho Señor y Cristo.

37 Я к почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

Al oír esto, se compungieron de corazón, y dijeron a Pedro y a los demás apóstoles: Varones hermanos, ¿qué haremos?

38 А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

Pedro les dijo: Arrepentíos, y bautícese cada uno de vosotros en el nombre de Jesucristo para perdón de los pecados; y recibiréis el don del Espíritu Santo.

39 Б о для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.

Porque para vosotros es la promesa, y para vuestros hijos, y para todos los que están lejos; para cuantos el Señor nuestro Dios llame.

40 І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!

Y con otras muchas palabras testificaba solemnemente y les exhortaba, diciendo: Sed salvos de esta perversa generación.

41 О тож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

Así que los que acogieron bien su palabra fueron bautizados; y se añadieron aquel día como tres mil personas.

42 І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.

Y se ocupaban asiduamente en la enseñanza de los apóstoles, en la comunión unos con otros, en el partimiento del pan y en las oraciones. Comunión de los primeros cristianos

43 І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.

Y sobrevino temor a toda persona; y muchos prodigios y señales eran hechos por los apóstoles.

44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.

Todos los que habían creído estaban juntos, y tenían en común todas las cosas;

45 І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.

y vendían sus propiedades y sus bienes, y los distribuían a todos según la necesidad de cada uno.

46 І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,

Y acudiendo asiduamente unánimes cada día al templo, y partiendo el pan por las casas, comían juntos con alegría y sencillez de corazón,

47 в ихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.

alabando a Dios, y teniendo favor con todo el pueblo. Y el Señor añadía cada día a la iglesia a los que iban siendo salvos.