1 М ій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

Mi aliento se agota, se acaban mis días, Y me está preparado el sepulcro.

2 Д ійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

No hay conmigo sino escarnecedores, Y mis ojos pasan las noches en amarguras.

3 П оклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

Dame fianza, oh Dios; sea mi protección cerca de ti, Ya que nadie quiere estrechar mi mano.

4 Б о від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Porque a éstos les has escondido de su corazón la inteligencia; Por tanto, no prevalecerán.

5 В ін призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

El que traiciona a sus amigos con lisonjas, Los ojos de sus hijos languidecerán.

6 В ін поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

Él me ha puesto como proverbio de las gentes, Y delante de ellos he sido como una escupidera.

7 З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

Mis ojos se oscurecieron por el dolor, Y mis miembros todos son como sombra.

8 П раведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

Los rectos se maravillarán de esto, Y el inocente se indignará contra el impío.

9 І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

No obstante, el justo proseguirá su camino, Y el limpio de manos aumentará su fuerza.

10 А ле всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

Pero volved todos vosotros, y venid ahora, Y no hallaré entre vosotros ni un sabio.

11 М ої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

Pasaron mis días, fracasaron mis planes, Los designios de mi corazón.

12 в они мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

Cambian la noche en día, Y la luz se acerca delante de las tinieblas.

13 Я кщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

Pero ¿qué espero?, el Seol es mi casa; Haré mi cama en las tinieblas.

14 Д о гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

A la podredumbre he dicho: Mi padre eres tú; A los gusanos: Mi madre y mi hermana.

15 Д е ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

¿Dónde, pues, estará ahora mi esperanza? Y mi esperanza, ¿quién la verá?

16 Д о шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

A la profundidad del Seol descenderá conmigo, Y juntamente descansará en el polvo.