1 М ій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

Mi aliento se agota, se acortan mis días y me está preparado el sepulcro.

2 Д ійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

No hay conmigo sino burladores; en su provocación se fijan mis ojos.

3 П оклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

»Sé tú, Dios, mi fiador, y sea junto a ti mi protección; porque ¿quién, si no tú, querría responder por mí?

4 Б о від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Pues del corazón de estos has escondido la inteligencia y, por tanto, no los exaltarás.

5 В ін призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

¡Desfallecerán los ojos de los hijos del que por recompensa denuncia a sus amigos!

6 В ін поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

»Pero él me ha puesto por refrán de pueblos, y delante de ellos he sido como un tamboril.

7 З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

Mis ojos se han oscurecido de dolor y todos mis pensamientos son como sombra.

8 П раведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

Los rectos se asombrarán de esto y el inocente se levantará contra el impío.

9 І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

A pesar de todo, proseguirá el justo su camino y el puro de manos aumentará la fuerza.

10 А ле всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

¡Volved todos vosotros! ¡Venid ahora, que no hallaré entre vosotros un solo sabio!

11 М ої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

Han pasado mis días y han sido arrancados mis pensamientos, los anhelos de mi corazón.

12 в они мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

Ellos cambian la noche en día; dicen que la luz se acerca después de las tinieblas.

13 Я кщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

Por más que yo espere, el seol es mi casa, y yo haré mi cama en las tinieblas.

14 Д о гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

A la corrupción le digo: “Mi padre eres tú”, y a los gusanos: “Sois mi madre y mi hermana.”

15 Д е ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

¿Dónde, pues, estará ahora mi esperanza? Y mi esperanza, ¿quién la verá?

16 Д о шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

A la profundidad del seol descenderán, y descansaremos juntos en el polvo.»