1 У мову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

»Hice pacto con mis ojos, ¿cómo, pues, había yo de mirar a una virgen?

2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Porque ¿qué galardón Dios me daría desde arriba? ¿Qué heredad el Omnipotente desde las alturas?

3 Х іба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

¿Es que no hay desgracia para el malvado, infortunio para los que hacen iniquidad?

4 Х іба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

¿Acaso él no ve mis caminos y cuenta todos mis pasos?

5 Я кщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

»¿Es que yo anduve con mentiras, o corrieron mis pies al engaño?

6 т о нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

¡Que Dios me pese en la balanza de la justicia y reconocerá mi integridad!

7 Я кщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

Si mis pasos se apartaron del camino, si mi corazón se fue tras mis ojos, si algo se pegó a mis manos,

8 т о нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

¡siembre yo y otro coma! ¡Sea arrancada mi siembra!

9 Я кщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

»Si fue engañado mi corazón por alguna mujer, si estuve acechando a la puerta de mi prójimo,

10 т о хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

¡muela para otro mi mujer y sobre ella otros se encorven!

11 Б о гидота оце, й це провина підсудна,

Porque eso es maldad e iniquidad que han de castigar los jueces.

12 б о огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

Porque eso es un fuego que devoraría hasta el Abadón y consumiría toda mi hacienda.

13 Я кщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

»Si hubiera yo menospreciado el derecho de mi siervo y de mi sierva cuando ellos pleiteaban conmigo,

14 т о що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

¿qué haría cuando Dios se levantara? Y cuando él me preguntara, ¿qué le respondería?

15 Ч и ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

El que en el vientre me hizo a mí, ¿no lo hizo a él? ¿Y no fue uno y el mismo quien nos formó en la matriz?

16 Ч и бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

»Si he impedido a los pobres quedar satisfechos, si he hecho decaer los ojos de la viuda,

17 Ч и я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

si he comido yo solo mi bocado y no comió de él el huérfano

18 Т аж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

(porque desde mi juventud creció conmigo como con un padre, y desde el vientre de mi madre fui guía de la viuda);

19 Я кщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

si he visto a alguno perecer por falta de vestido, por carecer de abrigo el necesitado;

20 ч и ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

si no me bendijeron sus espaldas al calentarse con el vellón de mis ovejas;

21 Я кщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

si alcé contra el huérfano mi mano, aun viendo que en la puerta estaban de mi parte,

22 х ай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

¡que mi espalda se caiga de mi hombro y se quiebre el hueso de mi brazo!

23 Б о острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

Porque he temido el castigo de Dios, contra cuya majestad yo no tendría poder.

24 Ч и я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

»Si puse en el oro mi esperanza, y le dije al oro: “Mi confianza está en ti”;

25 Ч и тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

si me alegré de que mis riquezas se multiplicaran y de tener mucho en mi mano;

26 К оли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

si he mirado al sol cuando resplandecía o a la luna en su esplendor,

27 т о коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

y mi corazón fue engañado en secreto, y mi boca besó mi mano,

28 ц е так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

eso también sería una maldad digna de juicio, porque habría negado al Dios soberano.

29 Ч и я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

»Si me alegré con el quebrantamiento del que me aborrecía y me regocijé cuando le sobrevino el mal

30 Т аки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

(aun cuando mi lengua no entregué al pecado para pedir la maldición para su alma);

31 Х іба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

si mis siervos no decían: “¿Quién hay que no se haya saciado con su carne?”

32 Ч ужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

(porque ningún forastero pasaba fuera la noche, sino que yo abría mis puertas al caminante);

33 Ч и ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

si como humano que soy encubrí mis transgresiones, escondiendo en mi seno mi iniquidad,

34 Б о тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

porque temía a la multitud, que era grande, y me atemorizaba el menosprecio de las familias, y entonces callaba y no salía de mi puerta...

35 О , якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

¡Quién me diera ser escuchado! Pero mi confianza es que el Omnipotente será mi testigo, aunque mi adversario me lleve a juicio.

36 Ч и ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

Ciertamente yo lo cargaría sobre mi hombro, me lo ceñiría como una corona.

37 Ч исло кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Yo le daría cuenta de todos mis pasos; como un príncipe me presentaría delante de él.

38 Я кщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

»Si mi tierra clama contra mí y lloran todos sus surcos;

39 я кщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

si he comido su sustancia sin pagar o he afligido el alma de sus dueños,

40 т о замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

¡que en lugar de trigo me nazcan abrojos, y espinos en lugar de cebada!» Aquí terminan las palabras de Job.