1 У мову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

Договор заключил я с моими глазами, чтобы мне не заглядываться на девушек.

2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Ведь что за удел мне от Бога свыше, и что за наследие от Всемогущего с небес?

3 Х іба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

Не грешникам ли беда суждена и гибель – творящим зло?

4 Х іба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Разве Он не видит мои пути, не считает каждый мой шаг?

5 Я кщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

Ходил ли я во лжи, и спешили ли ноги мои к обману?

6 т о нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

Пусть Бог меня взвесит на верных весах, и тогда Он узнает, что я непорочен!

7 Я кщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

Если стопы мои от пути уклонялись, если сердце мое следовало за моими глазами, и руки мои осквернялись,

8 т о нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

то пусть другие съедят то, что я посеял, и исторгнется с корнем мой урожай.

9 Я кщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

Если сердце мое соблазнялось женщиной, если я выжидал ее у дверей ближнего,

10 т о хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

пусть жена моя мелет зерно другому, и чужие люди с ней спят.

11 Б о гидота оце, й це провина підсудна,

Ведь это гнусное преступление, грех, подлежащий суду.

12 б о огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

Ведь это огонь, палящий до Погибели; который сжег бы мое добро.

13 Я кщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

Если лишал я слугу или служанку справедливости, когда они были в тяжбе со мной,

14 т о що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

то, что стал бы я делать, когда Бог восстанет на суд? Что я сказал бы, будучи призван к ответу?

15 Ч и ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Разве не Тот, Кто создал меня в утробе, создал и их? Не один ли Творец во чреве нас сотворил?

16 Ч и бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

Если я бедным отказывал в просьбах, и печалил глаза вдовы,

17 Ч и я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

если один я съедал свой хлеб, с сиротою им не делясь –

18 Т аж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

я с юности растил его, как отец, и от чрева матери заботился о вдове –

19 Я кщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

если я видел гибнувшего нагим и нищего без одежды,

20 ч и ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

и сердце его не благословляло меня, за то, что согрел я его шерстью моих овец,

21 Я кщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

если поднимал я руку на сироту, зная, что есть у меня влияние в суде,

22 х ай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

пусть рука моя отпадет от плеча, пусть переломится в суставе.

23 Б о острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

Я боялся бед от Бога и, страшась Его величия, я не смог бы такого сделать.

24 Ч и я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

Если бы я на золото понадеялся, и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,

25 Ч и тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

если бы ликовал, что богатство мое несметно, что так много собрала моя рука,

26 К оли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

если глядя на солнце в его сиянии или на луну в ее сверкающем шествии,

27 т о коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

я сердцем прельщался втайне, и слал им воздушный поцелуй,

28 ц е так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

то и эти грехи подлежат суду, ведь так я предал бы Всевышнего Бога.

29 Ч и я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

Если рад я был гибели моего врага, ликовал, когда он попадал в беду –

30 Т аки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

но я не давал согрешить устам, не призывал проклятия на его жизнь, –

31 Х іба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

если в шатре моем не говорили: «Насытиться бы нам его мясом! » –

32 Ч ужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

но и странник не ночевал на улице, ведь мои двери отворялись прохожему –

33 Ч и ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

если я скрывал свой грех, как Адам, в сердце своем прятал вину,

34 Б о тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

из-за страха перед толпой, из-за боязни перед сородичами, – то я бы молчал и сидел взаперти.

35 О , якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

(О если бы кто-нибудь меня выслушал! Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит. Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.

36 Ч и ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

О, я носил бы его на плече, надевал его, как венец.

37 Ч исло кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Каждый свой шаг я открыл бы Ему, и, как князь, приблизился бы к Нему.)

38 Я кщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

Если взывала против меня земля, и рыдали ее борозды вместе,

39 я кщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

потому что я ел ее плод, и не платил за него, и душу владельцев ее изнурял,

40 т о замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

то пусть растет вместо хлеба терн и сорные травы взамен ячменя. Закончились слова Иова.