1 ( 2-2) На тебе йде розпорошувач, твердині свої стережи, виглядай на дорогу, зміцняй свої стегна, міцно скріпи свою потугу,

Ниневия, против тебя поднимается разрушитель. Охраняй крепости, стереги дорогу, укрепляй себя, собери все свои силы.

2 ( 2-3) бо верне Господь велич Якова, як велич Ізраїля, що їхні спустошителі поруйнували, і понищили їхні виноградні галузки.

Господь восстановит величие Иакова подобно величию Израиля, хотя разрушители опустошили их и погубили их виноградные лозы.

3 ( 2-4) Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища.

Щиты бойцов его – красны, его воины в багряных одеждах. Сверкает металл колесниц в день, когда они приготовлены к бою, колышется лес копий.

4 ( 2-5) Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид немов полум'я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки.

Проносятся по улицам колесницы, мечутся по площадям. Они подобны пылающим факелам, как сверкающие молнии.

5 ( 2-6) Він згадає шляхетних своїх, та спіткнуться вони у ході своїй; вони поспішають на мури її, і поставлена міцно будівля облоги.

Царь Ассирии созывает своих лучших воинов, но они спотыкаются на ходу. Они устремляются к городским стенам, но против них уже возведены осадные сооружения.

6 ( 2-7) Брами річок відчиняються, а палата руйнується.

Речные ворота распахнуты, и враг разрушает царский дворец.

7 ( 2-8) І постановлено: буде оголена, відведеться в полон, а рабині її голоситимуть, мов ті голубки, що воркують на персах своїх.

Решено: Ниневия будет обнажена и уведена в плен. Рабыни ее стонут, как голубки, и бьют себя в грудь.

8 ( 2-9) І Ніневія як саджавка водна, що води її відпливають. Стійте, стійте! Та немає нікого, хто б їх завернув!

Ниневия – как убывающий водоем: словно прорвавшаяся вода, бегут из нее люди. «Стойте! Стойте!» – кричат им, но никто не возвращается.

9 ( 2-10) Розграбовуйте срібло, розграбовуйте золото, немає кінця наготовленому, багатству коштовних речей.

Расхищайте серебро! Расхищайте золото! Нет конца их запасам и богатствам из сокровищниц.

10 ( 2-11) Знищення та зруйнування й спустошення буде... І серце розтопиться, і ноги дрижатимуть, і корчі по крижах усіх, а обличчя їх всіх на червоно розпаляться.

Разграблен, опустошен и разорен город. Сердца людей замирают от страха, колени трясутся, дрожат тела и у всех бледнеют лица.

11 ( 2-12) Де леговище левів, і для левчуків пасовище, що там ходив лев та левиця, та левеня, і ніхто не лякав?

Где же теперь Ниневия, что была как логово львов, как место, где выкармливают своих львят, по которому бродили лев, львица и львенок, и ничто их не пугало?

12 ( 2-13) Лев грабував для своїх молодят і душив для левиць своїх він, і печери свої переповнював здобиччю, а лігва свої награбованим.

Лев растерзал достаточно добычи для своих детенышей и удавил жертву для своей львицы, наполнил добычею свои пещеры и жертвами – свое логово.

13 ( 2-14) Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і попалю серед диму твої колесниці, а твоїх левчуків поїсть меч, і повитинаю з землі грабування твої, і вже не почується голос твого посла.

– Я – против тебя! – возвещает Господь Сил. – Я сожгу в дыму твои колесницы, и меч истребит твоих молодых львов. Я не оставлю на земле добычи для тебя. И не будет больше слышен голос твоих посланников.