1 А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.

В церкви Антиохии были пророки и учители: Варнава, Симеон, называемый Нигер, киренец Луций, Манаин, получивший воспитание вместе с правителем Иродом, и Савл.

2 Я к служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

Однажды, когда они служили Господу и постились, Святой Дух сказал: – Отделите мне Варнаву и Савла для дела, к которому Я их призвал.

3 Т оді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

И они после поста и молитвы возложили на них руки и отпустили их. Апостолы проповедуют на Кипре

4 В они ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

Эти два апостола, посланные Святым Духом, пошли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.

5 Я к були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.

Они прибыли в Саламин и там возвещали слово Божье в иудейских синагогах. Иоанн тоже был с ними и помогал им.

6 А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.

Они прошли весь остров и пришли в Пафос. Там они встретили одного иудея по имени Вар-Иисус, который был колдуном и лжепророком.

7 В ін був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.

Он был с римским проконсулом Сергием Павлом, человеком большого ума. Проконсул пригласил Варнаву и Савла, желая услышать слово Божье.

8 А ле їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.

Но колдун, которого также звали Елима (что значит «чародей»), действовал против них и пытался отвратить проконсула от веры.

9 А ле Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,

Тогда Савл, он же Павел, полный Святого Духа, посмотрел прямо на Елима

10 і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?

и сказал: – Сын дьявола, враг всякой праведности, полный лжи и нечестия! Неужели ты никогда не перестанешь искривлять прямые пути Господни?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...

Рука Господа обращена против тебя, ты будешь поражен слепотой и некоторое время не будешь видеть солнечного света. И сразу же его окутали мрак и тьма, и он стал метаться из стороны в сторону, ища кого-либо, кто бы повел его за руку.

12 Т оді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

Когда проконсул увидел, что произошло, он уверовал, изумленный учением о Господе. Служение в писидийской Антиохии

13 І , як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

Отплыв из Пафоса, Павел и его спутники прибыли в Пергию в Памфилии. Там Иоанн оставил их и возвратился в Иерусалим.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

Из Пергии они пошли дальше, в Писидийскую Антиохию. В субботу они пришли в синагогу и сели.

15 А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!

После чтения из Закона и пророков начальники синагоги передали им: – Братья, если у вас есть что-либо сказать в назидание людям, то говорите.

16 Т оді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!

Павел встал и, сделав жест рукой, сказал: – Израильтяне и все боящиеся Бога, выслушайте меня!

17 Б ог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,

Бог израильского народа избрал наших отцов. Он возвысил народ во время пребывания его в Египте и могучей рукой вывел их оттуда.

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

Сорок лет Он терпел их в пустыне.

19 а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,

Он истребил в Ханаане семь народов и отдал их землю в наследие нашим предкам.

20 м айже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

На это ушло около четырехсот пятидесяти лет. Затем, до времени пророка Самуила, Бог давал им судей.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

Потом народ попросил себе царя, и Бог дал им из рода Вениамина Саула, сына Киша. Саул правил лет сорок.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

Потом, отстранив Саула, Бог сделал царем Давида. Он свидетельствовал о нем: «Я нашел Давида, сына Иессея, человек этот Мне по сердцу, он исполнит все Мои желания».

23 З а обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

Из потомков Давида Бог, согласно Своему обещанию, призвал Спасителя Израилю – Иисуса.

24 я к Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

Перед пришествием Иисуса Иоанн призывал к крещению в знак покаяния всему народу Израиля.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

Заканчивая свое служение, Иоанн говорил: «За кого вы меня принимаете? Я не Он. Но за мной идет Тот, у Кого я не достоин даже развязать ремни сандалий на ногах».

26 М ужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

Братья, дети рода Авраама, и те, кто боится Бога! Эта весть спасения была послана к нам!

27 Б о мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,

Жители Иерусалима и их начальники не узнали Христа, они осудили Его и тем самым исполнили слова пророков, которые читаются каждую субботу.

28 і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

Они не нашли в Нем никакой вины, за которую Он был бы достоин смерти, и все-таки выпросили у Пилата разрешение казнить Его.

29 К оли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

Когда они исполнили все, что было о Нем написано, они сняли Его с дерева и положили в гробницу.

30 А ле Бог воскресив Його з мертвих!

Но Бог воскресил Его из мертвых,

31 В ін з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.

и еще много дней те, кто пришел вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим, видели Его. Они сейчас – Его свидетели перед народом.

32 І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

Мы провозглашаем вам сейчас эту Радостную Весть: то, что Бог обещал нашим отцам,

33 щ о її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

Он исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса. Во втором псалме написано: «Ты Сын Мой, сегодня Я родил Тебя!»

34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

А о том, что Бог воскресил Его из мертвых, так что тело Его уже никогда не увидит тления, Он сказал так: «Я дам вам святые и неизменные благословения, обещанные Давиду».

35 Т ому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

И в другом месте Он говорит: «Ты не дашь Твоему Святому увидеть тление».

36 Б о Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.

Давид в своем поколении исполнял Божий замысел. Давид умер, его похоронили с его отцами, и тело его истлело.

37 А ле Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

Но Тот, Кого Бог воскресил, избежал тления.

38 О тже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.

Поэтому, братья, я хочу, чтобы вы знали, что благодаря Ему вам сегодня возвещается прощение грехов,

39 І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

и во всем, в чем Закон Моисея не мог вас оправдать, каждый верующий получает оправдание в Нем.

40 О тож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

Смотрите, чтобы не случилось с вами того, о чем сказано у пророков:

41 Д ивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

«Посмотрите, насмешники, изумитесь и погибните, потому что Я совершу в ваши дни такое, чему бы вы никогда не поверили, если бы вам об этом рассказали».

42 А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.

Когда Павел и Варнава покидали синагогу, их попросили говорить о том же в следующую субботу.

43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

Собрание разошлось, но многие иудеи и благочестивые люди из обращенных в иудаизм пошли за Павлом и Варнавой. Те говорили с ними и убеждали их и дальше жить, доверяясь благодати Божьей.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.

В следующую субботу почти весь город собрался, чтобы послушать слово Господа.

45 Я к юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

Когда иудеи увидели столько народа, они исполнились завистью и стали с оскорблениями возражать тому, что говорил Павел.

46 Т оді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

Тогда Павел и Варнава решительно сказали им: – Слово Божье следовало в первую очередь возвещать вам. Но так как вы отрицаете его и не считаете себя достойными вечной жизни, мы обращаемся теперь к язычникам,

47 Б о так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

как и повелел нам Господь. Он сказал: «Я сделал тебя светом для язычников, чтобы через тебя спасение достигло концов земли».

48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

Когда язычники слышали это, они радовались и славили Господа за Его слово, и все предназначенные к вечной жизни уверовали.

49 І ширилось Слово Господнє по цілій країні.

Слово Господне распространилось по всей той области.

50 Ю деї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

Иудеи подговорили благочестивых женщин из знатных семей и начальников города, и те возбудили преследование против Павла и Варнавы и выгнали их из своих пределов.

51 В они ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.

Тогда они отряхнули пыль со своих ног в знак свидетельства против них и пошли в Иконию.

52 А учні сповнялися радощів і Духа Святого.

Ученики же исполнялись радости и Святого Духа.