1 Д ля чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Почему Всемогущий не назначит время для суда? Почему те, кто знает Его, этих дней ожидают тщетно?

2 П ересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Люди передвигают межи, пасут украденные стада.

3 з аймають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

У сироты угоняют осла и вола у вдовы отнимают в залог;

4 в они бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

с дороги сталкивают бедняка, и должны скрываться все страдальцы земли.

5 Т ож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

Словно дикие ослы в пустыне, выходят на свой труд бедные, разыскивая в степи пищу себе и детям своим.

6 Н а полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

Жнут они не на своих полях, и виноград собирают у нечестивых.

7 н аго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Не имея одежды, ночуют нагими – нечем им от стужи прикрыться.

8 м окнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Секут их в горах дожди; льнут они к скалам, ища приюта.

9 С ироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

От груди отнимается сирота, и младенцев у бедных берут в залог.

10 Х одять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Не имея одежды, ходят они нагими; нося снопы, остаются голодными.

11 Х оч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Между стенами давят они масло из оливок; страдая от жажды, топчут они виноград.

12 С тогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Стонут в городе умирающие, и зовут на помощь уста израненных. Но Бог не замечает несправедливости. Преступления злых людей под покровом ночи

13 В они проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Есть те, кто восстают против света, они не знают путей его, и не следуют по ним.

14 Н а світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

Меркнет день, и встает убийца, чтобы убить бедняка и нищего. Он крадется в ночи, как вор.

15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

Ждет сумерек око распутника; он думает: «Ничьи глаза меня не увидят», – и закутывает лицо.

16 П ідкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

В темноте они вламываются в дома, а днем запираются у себя; свет им неведом.

17 б о ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Непроглядная тьма – их утро; и отрадны им ужасы кромешной тьмы. Судьба нечестивых

18 Т акий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Но они – лишь пена на глади вод; их земельный надел проклят, и никто не пойдет к ним топтать в давильне виноград.

19 Я к посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Сушь и зной поглощают снег, а грешников – мир мертвых.

20 З абуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Позабудет их материнское чрево, полакомится ими червь; о злодеях больше никто не вспомнит, они будут сломаны, словно дерево.

21 Ч инить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

Они притесняют бесплодную и бездетную и вдове не делают добра.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Но Бог и сильных одолеет Своей силой; они утвердились, но нет им за жизнь ручательства.

23 Б ог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

Он дает им покоиться безмятежно, но глаза Его видят их пути.

24 п ідіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

На миг вознесутся, и вот – их нет; они падают и умирают, как все; их жнут, как колосья.

25 Я кщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Разве это не так? Кто во лжи меня обличит и в ничто обратит мою речь?