1 Д ля дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

Я о помощи взывал к Богу; я взывал к Богу, и Он услышал меня.

2 ( 77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

В день бедствия моего искал я Владыку; всю ночь напролет я простирал руки мои. Душа моя не могла найти утешения.

3 ( 77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Я вспомнил о Тебе, Боже, и застонал; я размышлял, и изнемогал дух мой. Пауза

4 ( 77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

Ты не давал мне сомкнуть глаз; я был ошеломлен и не мог говорить.

5 ( 77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

Я думал о днях древних, о годах давних.

6 ( 77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

Вспоминал ночью песни свои, размышлял в сердце своем и духом своим испытывал:

7 ( 77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

неужели Владыка навсегда отверг нас и больше не будет милостив?

8 ( 77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

Навсегда ли исчезла Его милость, и навек ли пресеклось слово Его?

9 ( 77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Забыл ли Бог миловать, удержал ли в гневе любовь Свою? Пауза

10 ( 77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

И сказал я: «Вот боль моя – Всевышний более не заступается за нас».

11 ( 77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

Буду вспоминать о делах Господа; буду помнить чудеса Твои древние.

12 ( 77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Я буду размышлять о всех делах Твоих, о деяниях Твоих думать.

13 ( 77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

Твой путь, Боже, свят! Какой бог так велик, как наш Бог?

14 ( 77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

Ты – Бог, чудеса творящий; Ты явил Свое могущество среди народов.

15 ( 77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Рукой Своей Ты спас народ Твой – сынов Иакова и Иосифа. Пауза

16 ( 77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

Тебя увидели воды, Боже, Тебя увидели воды и испугались, содрогнулись бездны.

17 ( 77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

Тучи излили воды, небо разразилось громом, и стрелы Твои летали.

18 ( 77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

Раскаты грома Твоего были в вихре, и молнии озарили вселенную; земля содрогалась и тряслась.

19 ( 77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.

Путь Твой пролегал через море, и тропа Твоя – через воды глубокие, хотя следов Твоих не было видно.

20 ( 77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Как стадо, вел Ты Свой народ рукою Моисея и Аарона.