1 І взяли Корей, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові,

Корах, сын Ицгара, сына Каафа, сына Левия, и рувимиты – Датан и Авирам, сыновья Елиава, и Авнан, сын Пелефа, сделали заговор

2 т а й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдесят мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні.

и восстали против Моисея. С ними были двести пятьдесят израильтян, вождей народа, прославленной среди народа знати.

3 І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?

Они собрались против Моисея и Аарона и сказали им: – Вы зашли слишком далеко! Все в народе святы, каждый из них, и Господь пребывает с ними. Почему же вы ставите себя выше всего народа Господа?

4 І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє.

Услышав это, Моисей пал ниц.

5 І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого вибере, того Він і наблизить до Себе.

Он сказал Кораху и его сообщникам: – Завтра утром Господь покажет, кто принадлежит Ему, кто свят и кому будет дано приближаться к Нему. Кого Он изберет, тому и будет дано приближаться к Нему.

6 З робіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя,

Ты, Корах, и твои сообщники сделайте вот что: возьмите сосуды для возжигания благовоний

7 і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, той чоловік, що Господь його вибере, він святий. Досить вам, Левієві сини!

и завтра положите в них горящие угли, а на них положите перед Господом кадильные благовония. Кого Господь изберет, тот и будет свят. Вы, левиты, зашли слишком далеко!

8 І сказав Мойсей до Корея: Слухайте ж, Левієві сини,

Моисей сказал Кораху: – Послушайте, левиты!

9 ч и вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?

Разве не достаточно вам того, что Бог Израиля отделил вас от народа израильского и приблизил к Себе, чтобы вы работали при скинии Господа, стояли перед обществом и служили ему?

10 І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й священства?.

Он приблизил к Себе вас и ваших собратьев левитов, но вы пытаетесь получить и священство.

11 Т ому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, що він, що ви ремствуєте проти нього?

Вы и ваши сообщники ополчились против Господа. Ведь кто такой Аарон, чтобы вам роптать на него?

12 І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: Не вийдемо!

Моисей призвал Датана и Авирама, сыновей Елиава. Но они сказали: – Мы не придем!

13 Ч и мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?

Разве не достаточно, что ты вывел нас из земли, где течет молоко и мед, чтобы убить в пустыне? А теперь ты хочешь еще и властвовать над нами?

14 Т и не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники. Чи ти вибереш очі цим людям? Не вийдемо!

Ты не привел нас в землю, где течет молоко и мед, и не дал нам поля и виноградники. Хочешь запорошить этим людям глаза? Мы не придем!

15 А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!

Моисей сильно разгневался и сказал Господу: – Не принимай их приношений. Я не брал у них даже осла и никому из них не причинил зла.

16 І сказав Мойсей до Корея: Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра.

Моисей сказал Кораху: – Что до тебя с твоими сообщниками, предстаньте завтра перед Господом: ты, они и Аарон.

17 І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п'ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою.

Пусть каждый возьмет свой сосуд, положит в него благовония и принесет его Господу – всего двести пятьдесят. Ты и Аарон тоже принесите каждый свой сосуд.

18 І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.

Каждый взял сосуд, положил в него горящие угли, а на них – благовония, и встал с Моисеем и Аароном у входа в шатер собрания.

19 І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді!

Когда Корах собрал против них всех сообщников ко входу в шатер собрания, слава Господа явилась всему народу.

20 І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи:

Господь сказал Моисею и Аарону:

21 В ідділіться від цієї громади, Я винищу їх умить!

– Отделитесь от этого народа, чтобы Я уничтожил их в одно мгновение.

22 А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?

Но Моисей и Аарон пали ниц и сказали: – Боже, Боже духов всякой плоти, неужели Ты прогневаешься на весь народ, когда согрешит один? Наказание Кораха, Датана и Авирама

23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Тогда Господь сказал Моисею:

24 С кажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона!

– Скажи народу: «Отойдите от жилищ Кораха, Датана и Авирама».

25 І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві.

Моисей встал и пошел к Датану и Авираму, а старейшины Израиля пошли за ним.

26 І він промовляв до громади, говорячи: Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!

Он предупредил народ: – Отойдите от шатров этих нечестивцев! Не трогайте ничего из их пожитков, иначе вы погибнете из-за их грехов.

27 І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні.

Они отошли от жилищ Кораха, Датана и Авирама. Датан и Авирам вышли и стояли с женами, сыновьями и маленькими детьми у входов в свои шатры.

28 І сказав Мойсей: Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки.

И Моисей сказал: – Вот как вы узнаете, что Господь послал меня сделать все это, и что я делаю это не по своей воле:

29 Я кщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене!

если они умрут обычной смертью и участь их будет подобна участи всех людей, то Господь меня не посылал.

30 А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа.

Но если Господь сотворит небывалое, если земля разверзнет свое жерло, поглотит их со всем их добром и они живыми сойдут в мир мертвых, вы поймете, что эти люди презирали Господа.

31 І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!

Едва он окончил говорить это, земля под ними разошлась.

32 А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.

Земля разверзла свое жерло и поглотила их и их сородичей – всех людей Кораха со всем их имуществом.

33 І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!

Они живыми сошли в мир мертвых, со всем своим добром; земля сомкнулась над ними, и они сгинули из народа.

34 А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!

Под их крики израильтяне, которые были вокруг, разбежались, крича: – Земля хочет поглотить и нас!

35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдесят чоловіка, що приносили кадило!

От Господа вышел огонь и сжег двести пятьдесят человек, которые приносили кадильные благовония.

36 ( 17-1) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Господь сказал Моисею:

37 ( 17-2) Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися,

– Вели Элеазару, сыну священника Аарона, собрать сосуды среди сожженных останков и разбросать из них угли, потому что они святы, –

38 ( 17-3) кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів.

это сосуды грешников, которые поплатились жизнью. Расплющь кадильницы в листы, чтобы покрыть ими жертвенник, так как их принесли Господу, и они стали освященными. Пусть они будут для израильтян предостережением.

39 ( 17-4) І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті, що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника,

Священник Элеазар собрал бронзовые сосуды, принесенные сожженными, и их разбили, чтобы покрыть жертвенник,

40 ( 17-5) пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

как повелел ему через Моисея Господь. Таково было напоминание израильтянам, что никому, кроме потомка Аарона нельзя, приходить, чтобы возжигать благовония перед Господом, чтобы не разделить участь Кораха и его сообщников. Моисей и Аарон заступаются за народ

41 ( 17-6) А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: Ви повбивали Господній народ!

На другой день все общество израильтян роптало на Моисея и Аарона. – Вы погубили народ Господа, – говорили они.

42 ( 17-7) І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня!

Но когда собравшись против Моисея и Аарона, народ повернулся к шатру собрания, его покрыло облако и явилась слава Господа.

43 ( 17-8) І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту.

Моисей и Аарон подошли к шатру собрания,

44 ( 17-9) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

и Господь сказал Моисею:

45 ( 17-10) Вийдіть з-посеред цієї громади, а Я винищу їх умить! І вони попадали на обличчя свої.

– Оставь этот народ, чтобы Я уничтожил их в одно мгновение. Они пали ниц.

46 ( 17-11) І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка.

Моисей сказал Аарону: – Возьми сосуд, положи в него горящие угли с жертвенника и кадильные благовония и поспеши к народу, чтобы совершить для него отпущение. Господь разгневался; начался мор.

47 ( 17-12) І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ.

Аарон сделал, как сказал ему Моисей, и поспешил к народу. Среди них уже начался мор, но Аарон возжег благовония и совершил для народа отпущение.

48 ( 17-13) І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка.

Он встал между мертвыми и живыми, и мор прекратился.

49 ( 17-14) І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея.

Но четырнадцать тысяч семьсот человек умерло от мора, не считая тех, кто умер из-за Кораха.

50 ( 17-15) І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.

Аарон вернулся к Моисею ко входу в шатер собрания, потому что мор прекратился.