1 К орах, сын Ицгара, сына Каафа, сына Левия, и рувимиты – Датан и Авирам, сыновья Елиава, и Авнан, сын Пелефа, сделали заговор

І взяли Корей, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові,

2 и восстали против Моисея. С ними были двести пятьдесят израильтян, вождей народа, прославленной среди народа знати.

та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдесят мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні.

3 О ни собрались против Моисея и Аарона и сказали им: – Вы зашли слишком далеко! Все в народе святы, каждый из них, и Господь пребывает с ними. Почему же вы ставите себя выше всего народа Господа?

І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?

4 У слышав это, Моисей пал ниц.

І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє.

5 О н сказал Кораху и его сообщникам: – Завтра утром Господь покажет, кто принадлежит Ему, кто свят и кому будет дано приближаться к Нему. Кого Он изберет, тому и будет дано приближаться к Нему.

І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого вибере, того Він і наблизить до Себе.

6 Т ы, Корах, и твои сообщники сделайте вот что: возьмите сосуды для возжигания благовоний

Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя,

7 и завтра положите в них горящие угли, а на них положите перед Господом кадильные благовония. Кого Господь изберет, тот и будет свят. Вы, левиты, зашли слишком далеко!

і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, той чоловік, що Господь його вибере, він святий. Досить вам, Левієві сини!

8 М оисей сказал Кораху: – Послушайте, левиты!

І сказав Мойсей до Корея: Слухайте ж, Левієві сини,

9 Р азве не достаточно вам того, что Бог Израиля отделил вас от народа израильского и приблизил к Себе, чтобы вы работали при скинии Господа, стояли перед обществом и служили ему?

чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?

10 О н приблизил к Себе вас и ваших собратьев левитов, но вы пытаетесь получить и священство.

І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й священства?.

11 В ы и ваши сообщники ополчились против Господа. Ведь кто такой Аарон, чтобы вам роптать на него?

Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, що він, що ви ремствуєте проти нього?

12 М оисей призвал Датана и Авирама, сыновей Елиава. Но они сказали: – Мы не придем!

І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: Не вийдемо!

13 Р азве не достаточно, что ты вывел нас из земли, где течет молоко и мед, чтобы убить в пустыне? А теперь ты хочешь еще и властвовать над нами?

Чи мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?

14 Т ы не привел нас в землю, где течет молоко и мед, и не дал нам поля и виноградники. Хочешь запорошить этим людям глаза? Мы не придем!

Ти не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники. Чи ти вибереш очі цим людям? Не вийдемо!

15 М оисей сильно разгневался и сказал Господу: – Не принимай их приношений. Я не брал у них даже осла и никому из них не причинил зла.

А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!

16 М оисей сказал Кораху: – Что до тебя с твоими сообщниками, предстаньте завтра перед Господом: ты, они и Аарон.

І сказав Мойсей до Корея: Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра.

17 П усть каждый возьмет свой сосуд, положит в него благовония и принесет его Господу – всего двести пятьдесят. Ты и Аарон тоже принесите каждый свой сосуд.

І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п'ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою.

18 К аждый взял сосуд, положил в него горящие угли, а на них – благовония, и встал с Моисеем и Аароном у входа в шатер собрания.

І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.

19 К огда Корах собрал против них всех сообщников ко входу в шатер собрания, слава Господа явилась всему народу.

І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді!

20 Г осподь сказал Моисею и Аарону:

І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи:

21 – Отделитесь от этого народа, чтобы Я уничтожил их в одно мгновение.

Відділіться від цієї громади, Я винищу їх умить!

22 Н о Моисей и Аарон пали ниц и сказали: – Боже, Боже духов всякой плоти, неужели Ты прогневаешься на весь народ, когда согрешит один? Наказание Кораха, Датана и Авирама

А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?

23 Т огда Господь сказал Моисею:

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

24 – Скажи народу: «Отойдите от жилищ Кораха, Датана и Авирама».

Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона!

25 М оисей встал и пошел к Датану и Авираму, а старейшины Израиля пошли за ним.

І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві.

26 О н предупредил народ: – Отойдите от шатров этих нечестивцев! Не трогайте ничего из их пожитков, иначе вы погибнете из-за их грехов.

І він промовляв до громади, говорячи: Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!

27 О ни отошли от жилищ Кораха, Датана и Авирама. Датан и Авирам вышли и стояли с женами, сыновьями и маленькими детьми у входов в свои шатры.

І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні.

28 И Моисей сказал: – Вот как вы узнаете, что Господь послал меня сделать все это, и что я делаю это не по своей воле:

І сказав Мойсей: Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки.

29 е сли они умрут обычной смертью и участь их будет подобна участи всех людей, то Господь меня не посылал.

Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене!

30 Н о если Господь сотворит небывалое, если земля разверзнет свое жерло, поглотит их со всем их добром и они живыми сойдут в мир мертвых, вы поймете, что эти люди презирали Господа.

А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа.

31 Е два он окончил говорить это, земля под ними разошлась.

І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!

32 З емля разверзла свое жерло и поглотила их и их сородичей – всех людей Кораха со всем их имуществом.

А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.

33 О ни живыми сошли в мир мертвых, со всем своим добром; земля сомкнулась над ними, и они сгинули из народа.

І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!

34 П од их крики израильтяне, которые были вокруг, разбежались, крича: – Земля хочет поглотить и нас!

А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!

35 О т Господа вышел огонь и сжег двести пятьдесят человек, которые приносили кадильные благовония.

І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдесят чоловіка, що приносили кадило!

36 Г осподь сказал Моисею:

(17-1) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

37 – Вели Элеазару, сыну священника Аарона, собрать сосуды среди сожженных останков и разбросать из них угли, потому что они святы, –

(17-2) Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися,

38 э то сосуды грешников, которые поплатились жизнью. Расплющь кадильницы в листы, чтобы покрыть ими жертвенник, так как их принесли Господу, и они стали освященными. Пусть они будут для израильтян предостережением.

(17-3) кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів.

39 С вященник Элеазар собрал бронзовые сосуды, принесенные сожженными, и их разбили, чтобы покрыть жертвенник,

(17-4) І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті, що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника,

40 к ак повелел ему через Моисея Господь. Таково было напоминание израильтянам, что никому, кроме потомка Аарона нельзя, приходить, чтобы возжигать благовония перед Господом, чтобы не разделить участь Кораха и его сообщников. Моисей и Аарон заступаются за народ

(17-5) пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

41 Н а другой день все общество израильтян роптало на Моисея и Аарона. – Вы погубили народ Господа, – говорили они.

(17-6) А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: Ви повбивали Господній народ!

42 Н о когда собравшись против Моисея и Аарона, народ повернулся к шатру собрания, его покрыло облако и явилась слава Господа.

(17-7) І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня!

43 М оисей и Аарон подошли к шатру собрания,

(17-8) І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту.

44 и Господь сказал Моисею:

(17-9) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

45 – Оставь этот народ, чтобы Я уничтожил их в одно мгновение. Они пали ниц.

(17-10) Вийдіть з-посеред цієї громади, а Я винищу їх умить! І вони попадали на обличчя свої.

46 М оисей сказал Аарону: – Возьми сосуд, положи в него горящие угли с жертвенника и кадильные благовония и поспеши к народу, чтобы совершить для него отпущение. Господь разгневался; начался мор.

(17-11) І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка.

47 А арон сделал, как сказал ему Моисей, и поспешил к народу. Среди них уже начался мор, но Аарон возжег благовония и совершил для народа отпущение.

(17-12) І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ.

48 О н встал между мертвыми и живыми, и мор прекратился.

(17-13) І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка.

49 Н о четырнадцать тысяч семьсот человек умерло от мора, не считая тех, кто умер из-за Кораха.

(17-14) І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея.

50 А арон вернулся к Моисею ко входу в шатер собрания, потому что мор прекратился.

(17-15) І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.