1 И осиф припал к отцу, заплакал над ним и поцеловал его.

І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.

2 О н приказал своим рабам-врачам набальзамировать тело отца, и врачи набальзамировали Израиля.

І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.

3 У них ушло на это сорок дней, потому что таков полный срок бальзамирования. И египтяне оплакивали его семьдесят дней.

І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день.

4 К огда прошли дни плача, Иосиф сказал придворным фараона: – Если я нашел расположение в ваших глазах, попросите за меня фараона, скажите ему:

А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:

5 « Мой отец велел мне дать клятву и сказал: “Я умираю; похорони меня в могиле, которую я выкопал себе в земле Ханаана“. Позволь же мне пойти и похоронить моего отца. После этого я вернусь».

Батько мій заприсяг був мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся.

6 Ф араон сказал: – Иди и похорони отца так, как ты поклялся по его велению.

І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе.

7 И осиф пошел хоронить отца и с ним пошли все придворные фараона, старейшины двора и все старейшины Египта,

І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю,

8 и весь дом Иосифа, и его братья, и весь дом его отца. Только их дети и стада крупного и мелкого скота остались в Гошене.

і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен.

9 И х сопровождали колесницы и всадники; это была великая процессия.

І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий.

10 О ни пришли к гумну Атада, что за Иорданом, и там стали громко и горько плакать. Там Иосиф семь дней оплакивал отца.

І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу.

11 К огда хананеи, обитатели той земли, увидели плач у гумна Атада, они сказали: «У египтян великий плач и горе». Вот почему то место рядом с Иорданом называется Авель-Мицраим.

І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали:

12 Т ак сыновья Иакова исполнили его наказ:

І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.

13 о ни отнесли его в землю Ханаана и похоронили в пещере на поле Махпела, рядом с Мамре; эту пещеру Авраам купил у хетта Эфрона вместе с полем, чтобы было у него место для погребения.

І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре.

14 П охоронив отца, Иосиф возвратился в Египет, вместе с братьями и всеми, кто ходил с ним хоронить отца. Иосиф прощает братьев

А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.

15 К огда отец умер, братья Иосифа подумали: «Что, если Иосиф таит на нас злобу и теперь отплатит нам за все зло, которое мы ему причинили?»

І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?

16 И они послали к Иосифу сказать: – Перед смертью отец оставил такие наставления:

І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:

17 « Вот что вы должны сказать вашему брату Иосифу: “Я прошу тебя простить твоим братьям их вину и грехи, которые они совершили, поступив с тобой так скверно. И теперь, пожалуйста, прости грехи рабов Бога твоего отца”». Получив это послание, Иосиф заплакал.

Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього...

18 Е го братья пришли, пали перед ним на землю и сказали: – Мы – твои рабы.

І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів!

19 И осиф ответил: – Не бойтесь. Разве я Бог?

А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?

20 В ы замыслили против меня зло, но Бог обратил его ко благу, чтобы совершить то, что происходит теперь: спасение многих жизней.

Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!

21 П оэтому не бойтесь: я прокормлю и вас, и ваших детей. Он успокоил их и говорил с ними ласково. Смерть Иосифа

А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

22 И осиф жил в Египте вместе с семьей отца, и прожил сто десять лет.

І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.

23 О н застал еще третье поколение детей Ефрема; и детей Махира, сына Манассии, тоже положили при рождении на колени Иосифа.

І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.

24 И осиф сказал братьям: – Я умираю, но Бог непременно придет к вам на помощь и выведет вас из этой земли в землю, которую Он с клятвой обещал Аврааму, Исааку и Иакову.

І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову.

25 И осиф велел сыновьям Израиля дать клятву и сказал: – Бог непременно придет к вам на помощь, и тогда вы должны вынести мои кости отсюда.

І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!

26 И осиф умер в возрасте ста десяти лет, и его набальзамировали и положили в гроб в Египте.

І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.