1 Ц арь Давид состарился и достиг преклонных лет. Его укутывали одеждами, но он все равно не мог согреться.

А Давид постарів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому тепло.

2 Т огда слуги сказали ему: – Пусть господину нашему царю подыщут молодую девушку, чтобы она прислуживала царю и заботилась о нем. Она будет ложиться рядом с ним, и господину нашему царю будет тепло.

І сказали йому його раби: Нехай пошукають для пана царя молоду дівчину, і стане вона перед царем, і буде йому за доглядачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, і буде тепло панові цареві!

3 О ни стали искать красивую девушку по всему Израилю, нашли шунамитянку Авишаг, и привели ее к царю.

І шукали дівчину вродливу по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммітку Авішаґ, і привели її до царя.

4 Д евушка была очень красива; она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не был с ней близок. Адония претендует на престол

А та дівчина була дуже вродлива. І була вона цареві доглядачкою, і прислуговувала йому, та цар не пізнав її.

5 А дония, матерью которого была Аггифа, кичливо говорил: «Я буду царем». Он завел у себя колесницы и коней, и пятьдесят слуг, которые бежали перед ним.

А Адонія, син Хаґґітин, бундючився та говорив: Я буду царювати! І справив він собі повоза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

6 ( Его отец никогда не смущал его вопросом: «Почему ты так поступаешь?» Он родился после Авессалома и был очень красив.)

А батько його ніколи його не засмучував, щоб сказати: Чому ти так робиш? А він також був дуже вродливий, і мати народила його по Авесаломі.

7 А дония сговорился с Иоавом, сыном Саруи, и со священником Авиатаром, и они поддержали его.

І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, і вони помагали Адонії.

8 Н о священник Цадок, Ванея, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей и Рей, и личная стража Давида не встали на сторону Адонии.

А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

9 А дония принес в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Эн-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближенных из Иудеи,

І приніс Адонія в жертву худоби дрібної та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, царських синів, та всіх Юдиних мужів, царських слуг.

10 н о не пригласил ни пророка Нафана, ни Ванею, ни личную стражу, ни своего брата Соломона. Давид передает престол Соломону

А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покликав.

11 Т огда пророк Нафан спросил у Вирсавии, матери Соломона: – Разве ты не слышала, что Адония, сын Аггифы, стал царем, а наш господин, Давид, о том и не знает?

І сказав Натан до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти не чула, що зацарював Адонія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

12 Т ак вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Соломона.

А тепер іди, я тобі пораджу, і рятуй життя своє та життя сина свого Соломона!

13 С ейчас же пойди к царю Давиду и скажи ему: «Господин мой, царь, разве ты не клялся мне, твоей служанке, говоря: “Твой сын Соломон непременно будет царем после меня и сядет на моем престоле?” Так почему же царем стал Адония?».

Іди, і ввійдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій царю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому ж зацарював Адонія?

14 К огда ты еще будешь говорить с царем, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова.

Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду за тобою, і потверджу слова твої.

15 И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунамитянка Ависага.

І ввійшла Вірсавія до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і шунаммітка Авішаґ послуговувала цареві.

16 В ирсавия склонилась и пала перед царем ниц. – Чего ты хочешь? – спросил царь.

І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: Що тобі?

17 О на сказала ему: – Мой господин, ты сам клялся мне, твоей служанке, Господом, твоим Богом: «Соломон, твой сын, будет царем после меня и сядет на моем престоле».

І вона сказала йому: Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломон, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

18 Н о вот, царем стал Адония, а ты, господин мой, царь, и не знаешь об этом.

А тепер ось зацарював Адонія, а ти, пане мій царю, не знаєш про те...

19 О н принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священника Авиатара и Иоава, начальника войска, но не пригласил твоего слугу Соломона.

І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної, і покликав усіх царських синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя війська, а раба твого Соломона не покликав.

20 Г осподин мой царь, взоры всего Израиля устремлены на тебя, чтобы узнать: кто же сядет на престоле господина моего царя после него?

А ти, пане мій царю, очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

21 В едь иначе, как только господин мой царь уснет со своими предками, меня и моего сына Соломона сочтут изменниками.

Інакше станеться, як спочине пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломон винними.

22 К огда она еще говорила с царем, вошел пророк Нафан.

І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Натан.

23 Ц арю доложили: – Здесь пророк Нафан. Тогда он предстал перед царем и поклонился ему лицом до земли.

І донесли цареві, говорячи: Ось пророк Натан! І ввійшов він перед цареве обличчя і впав перед царем обличчям своїм до землі.

24 Н афан сказал: – Говорил ли ты, господин мой, царь, что Адония будет царем после тебя и сядет на твоем престоле?

І сказав Натан: Пане мій царю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

25 С егодня он пошел и принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священника Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: «Да здравствует царь Адония!».

Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної. І він покликав усіх царських синів, і провідників війська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адонія!

26 Н о меня, твоего слугу, священника Цадока, Ванею, сына Иодая, и твоего слугу Соломона он не пригласил.

А мене я раб твій! і священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покликав.

27 Б ыло ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих слуг о том, кто сядет на престоле моего господина, царя, после него?

Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідомив раба свого, хто буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?

28 Т огда царь Давид сказал: – Позовите ко мне Вирсавию. И она вошла к царю и предстала перед ним.

А цар Давид відповів та й сказав: Покличте мені Вірсавію! І прийшла вона перед царське обличчя, і стала перед царем.

29 И царь поклялся: – Верно, как то, что жив Господь, Который избавил меня от всякой беды,

І присягнув цар та й сказав: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха,

30 я непременно исполню сегодня то, о чем я клялся тебе Господом, Богом Израиля: Соломон, твой сын, станет царем после меня и сядет на моем престоле вместо меня.

як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, так я й зроблю цього дня!

31 В ирсавия склонилась, коснувшись лицом земли и, пав ниц перед царем, сказала: – Пусть господин мой царь Давид живет вечно!

І вклонилася Вірсавія обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!

32 Ц арь Давид сказал: – Позовите ко мне священника Цадока, пророка Нафана и Ванею, сына Иодая. Когда они вошли к царю,

І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, і пророка Натана та Бенаю, сина Єгоядиного. І поприходили вони перед цареве обличчя.

33 о н сказал им: – Возьмите с собой моих слуг, посадите моего сына Соломона на моего мула и доставьте его к источнику Гихон.

І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю, і зведіть його до Ґіхону.

34 Т ам пусть священник Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Израилем. Трубите в рог и восклицайте: «Да здравствует царь Соломон!».

А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурміть у сурму та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

35 П отом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Израилем и Иудеей.

Потім підете за ним, а він увійде та й сяде на моєму троні, і він буде царювати замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою.

36 В анея, сын Иодая, ответил царю: – Аминь! Да скажет так Господь, Бог моего господина, царя.

І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

37 К ак Господь был с моим господином, царем, так пусть он будет с Соломоном, чтобы возвеличить его престол больше престола моего господина, царя Давида!

Як був Господь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звеличить трон його над трона пана мого царя Давида!

38 И священник Цадок, пророк Нафан, Ванея, сын Иодая, керетиты и пелетиты пошли, усадили Соломона на мула царя Давида и сопроводили его в Гихон.

І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели його до Ґіхону.

39 С вященник Цадок взял из шатра рог с маслом и помазал Соломона. После этого они затрубили в рога, и весь народ закричал: – Да здравствует царь Соломон!

І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурмили в сурму, та й кричав увесь народ: Нехай живе цар Соломон!

40 В есь народ пошел вслед за ним, играя на свирелях и громко радуясь, так, что земля сотрясалась от шума. Соломон щадит Адонию

І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопілках та радів великою радістю, аж земля розпадалася від їхнього голосу!

41 А дония и все гости, которые были с ним, услышали это в конце пира. Услышав звук рога, Иоав спросил: – Что это за шум в городе?

І почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, а вони тількищо скінчили їсти. І почув Йоав голос сурми та й сказав: Що це за крик та гамір у місті?

42 О н еще не договорил, как пришел Ионафан, сын священника Авиатара. Адония сказал: – Подойди. Ты достойный человек и, конечно, несешь добрые вести.

Ще він говорив, аж ось приходить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!

43 – Нет, – ответил Ионафан. – Наш господин, царь Давид, сделал царем Соломона.

І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: Таж пан наш цар Давид настановив на царя Соломона!

44 Ц арь отправил его со священником Цадоком, пророком Нафаном, Ванеей, сыном Иодая, керетитами и пелетитами, и они усадили его на царского мула,

І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську мулицю.

45 а священник Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришел в движение. Этот-то шум ты и слышишь.

І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повиходили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

46 Б ольше того, Соломон сел на царский престол,

І Соломон уже засів на троні царства.

47 а царские приближенные пришли поздравлять нашего господина царя Давида, говоря: «Пусть твой Бог прославит имя Соломона еще больше, чем твое, и возвеличит его престол больше твоего престола!» Царь поклонился на постели

І також посходилися царські слуги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого! І вклонився цар на ложі своїм.

48 и сказал так: «Слава Господу, Богу Израиля, Который дал мне сегодня увидеть на престоле моего преемника!»

І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидячого на моїм троні, а мої очі те бачать!

49 Т ут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались.

І затремтіли, і повставали всі покликані, що були з Адонією, і пішли кожен на дорогу свою...

50 А Адония, боясь Соломона, пошел и схватился за рога жертвенника.

А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопився за роги жертівника.

51 С оломону доложили: – Адония боится царя Соломона и не отпускает рогов жертвенника. Он говорит: «Пусть царь Соломон даст мне сегодня клятву, что он не предаст своего слугу мечу».

І донесено Соломонові, кажучи: Ось Адонія злякався царя Соломона, й ось він схопився за роги жертівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне мені, що не вб'є свого раба мечем!

52 С оломон ответил: – Если он покажет себя достойным человеком, то ни один волос с его головы не упадет на землю; но если в нем обнаружится зло, он умрет.

І сказав Соломон: Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому зло, то помре.

53 Ц арь Соломон послал людей, и они привели его от жертвенника. Адония вошел и поклонился царю Соломону, и Соломон сказал: – Ступай домой.

І послав цар Соломон, і відвели його від жертівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!