1 И исус опять учил у озера. Вокруг Него собралась огромная толпа, так что Он был вынужден сесть в лодку и немного отплыть, а весь народ стоял на берегу.

І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

2 И исус многому учил народ в притчах, говоря им:

І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

3 – Послушайте: сеятель вышел сеять.

Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

4 К огда он разбрасывал семена, то некоторые из них упали у самой дороги. Прилетели птицы и склевали их.

І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

5 Д ругие упали в каменистые места, где было мало почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой,

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

6 н о когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.

а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

7 Д ругие упали в терновник, который разросся, заглушил их, и семена не дали урожая.

А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

8 Н о семена, которые упали на хорошую почву, взошли, выросли и принесли урожай в тридцать, а то и в шестьдесят, и даже во сто крат больше, чем было посеяно.

Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

9 П отом Иисус добавил: – У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит! Иисус объясняет притчу о четырех видах почвы (Мат. 13: 10-23; Лк. 8: 9-15)

І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

10 П озже, когда Иисус был один, Его постоянные спутники вместе с двенадцатью спросили Его о притчах.

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

11 И исус ответил: – Вам открыта тайна Божьего Царства, а тем, внешним, все дается в притчах,

І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

12 ч тобы «они смотрели, но не увидели и слушали, но не поняли; чтобы они не обратились и не были бы прощены».

щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

13 П отом Иисус спросил: – Неужели и вы не поняли эту притчу? Как же вы тогда вообще сможете понимать притчи?

І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

14 С еятель сеет слово.

Сіяч сіє слово.

15 Н екоторые люди похожи на семена, посеянные у дороги. Как только они услышат слово, приходит сатана и похищает посеянное в них.

А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

16 Д ругие похожи на семена, посеянные на каменистой почве. Эти люди, когда слышат слово, сразу же принимают его с радостью.

Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

17 Н о у них нет корня, и поэтому их хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, они сразу же отступаются.

та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

18 Т ретьи – как семена, посеянные среди терновника. Они слышат слово,

А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

19 н о повседневные заботы, любовь к богатству и другие желания заглушают слово, делая его бесплодным.

але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

20 А есть люди, похожие на семена, посеянные в хорошую почву. Они слышат слово, принимают его и приносят плод – в тридцать, шестьдесят, а то и во сто крат больше посеянного. Ответственность слушающих (Мат. 7: 2; Лк. 8: 16-18)

А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

21 З атем Он сказал им: – Разве для того вносят в дом светильник, чтобы поставить его под горшок или под кровать? Наоборот, его ставят на подставку.

І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

22 Н ет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего скрытого, что не выйдет на свет.

Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

23 Е сли у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

24 И еще сказал им: – Будьте внимательны к тому, что вы слышите. Какою мерою вы мерите, такой будет отмерено и вам, и даже прибавлено.

І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

25 У кого есть, тому будет дано еще, и у кого нет, будет отнято и то, что он имеет. Притча о засеянном поле

Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

26 Е ще Он сказал: – Божье Царство похоже на то, как если бы человек засеял поле.

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

27 П роходят дни и ночи, человек то спит, то бодрствует, а семена всходят и растут, он и сам не знает как,

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

28 в едь земля сама дает плод. Сначала появляется росток, затем колос, колос наливается зерном,

Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

29 и когда созреет урожай, человек приходит с серпом, потому что наступила жатва. Притча о горчичном зерне (Мат. 13: 31-32; Лк. 13: 18-19)

А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

30 И исус продолжал: – С чем можно сравнить Божье Царство? В какой притче можно описать его?

І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

31 О но как горчичное зерно. Когда его сеют в землю, оно самое меньшее из всех семян,

Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

32 н о когда вырастает, то становится больше всех огородных растений и раскидывает такие большие ветви, что птицы небесные могут вить гнезда в их тени.

Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

33 И исус рассказывал им много подобных притч. Он не говорил им больше того, что они были в силах воспринять.

І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

34 Б ез притч Иисус вообще не учил, но когда Он оставался наедине со Своими учениками, Он все им объяснял. Иисус усмиряет шторм (Мат. 8: 18, 23-27; Лк. 8: 22-25)

І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

35 В тот же день, вечером, Иисус сказал Своим ученикам: – Переправимся на другую сторону озера.

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

36 О тпустив народ, они вошли в лодку к Иисусу и отплыли от берега. К ним присоединились и другие лодки.

І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

37 В незапно поднялся сильный шторм. Волны били о борта лодки, и ее стало заливать.

І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

38 А Иисус в это время спал на корме, подложив подушку под голову. Ученики разбудили Его и сказали: – Учитель! Неужели Тебе все равно, что мы гибнем?

А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

39 П роснувшись, Он запретил ветру и приказал озеру: – Умолкни! Перестань! В тот же момент ветер стих, и наступил полный штиль.

Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

40 – Ну, что вы испугались? – сказал Он ученикам. – Неужели у вас еще нет веры?

І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

41 П ерепуганные ученики спрашивали друг друга: – Кто Он, что даже ветер и море Ему повинуются?

А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?