1 О И когато остана сам, ония, които бяха около Него с дванадесетте, Го попитаха за притчите.

І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

2 И поучаваше ги много с притчи, и казваше им в поучението Си:

І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

3 С лушайте: Ето, сеячът излезе да сее.

Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

4 И когато сееше, някой зърна паднаха край пътя; и птиците дойдоха и ги изкълваха.

І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

5 Д руги паднаха на канаристо място, гдето нямаше много пръст, и скоро поникнаха, защото нямаше дълбока почва;

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

6 а когато изгря слънцето, пригоряха, и понеже нямаха корен, изсъхнаха.

а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

7 И други паднаха между тръните; и тръните порастнаха и ги заглушиха, и не дадоха плод.

А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

8 А другите паднаха на добрата земя, и даваха плод, който растеше и се умножаваше, и принесоха кое тридесет, кое шестдесет и кое сто.

Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

9 И каза: Който има уши да слуша, нека слуша.

І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

10 И когато остана сам, ония, които бяха около Него с дванадесетте, Го попитаха за притчите.

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

11 И каза им: На вас е дадено да познаете тайната на Божието царство; а на ония, външните всичко бива в притчи;

І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

12 т ъй щото гледащи да гледат, а да не виждат, и слушащи, да слушат, а да не разбират, да не би да се обърнат и да им се прости.

щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

13 И казва им: Не разбирате ли тая притча? А как ще разберете всичките притчи?

І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

14 С еячът сее словото.

Сіяч сіє слово.

15 А ония край пътя, гдето се сее словото, са тия, които като чуват, Сатана веднага дохожда и грабва посеяното в тях слово.

А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

16 С ъщо и посеяното на канаристите места са тия които, като чуят словото, веднага с радост го приемат;

Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

17 н ямат, обаче, корен в себе си, но са привременни; после, като настане напаст или гонение, поради словото, веднага се съблазняват.

та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

18 П осеяното между тръните са други; те са ония, които са слушали словото;

А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

19 а светските грижи, примамката на богатството, и пожеланията за други работи, като влязат, заглушават словото, и то става безплодно.

але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

20 А посеяното на добрата земя са тия, които слушат словото, приемат го, и дават плод, тридесет, шестдесет, и стократно.

А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

21 И каза им: Затова ли се донася светилото, за да го турят под шиника или под леглото? Не за това ли, да го поставят на светилника?

І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

22 З ащото няма нещо тайно, освен за да се яви; нито е имало нещо спотаено, освен за да излезе наяве.

Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

23 А ко има някой уши да слуша, нека слуша.

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

24 К аза им тоже: Внимавайте в това, което слушате. С каквато мярка мерите, ще ви се отмери, и ще ви се прибави.

І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

25 З ащото който има, нему ще се даде, а който няма, от него ще се отнеме и това, което има.

Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

26 И каза: Божието царство е също, както кога човек хвърли семе в земята;

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

27 и спи, и става нощ и ден; а как никне и расте, той не знае.

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

28 З емята сама по себе си произвежда, първо ствол, после клас, подир това пълно зърно в класа.

Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

29 А когато узрее плодът, начаса изпраща сърпа, защото е настанала жетва.

А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

30 П ри това каза: На какво да уприличим Божието царство? Или с каква притча да го представим?

І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

31 Т о прилича на синапово зърно, което, когато се посее в земята, е по-малко от всичките семена, които са на земята;

Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

32 н о когато се посее, расте, и става по-голямо от всичките злакове, и пуска големи клони, така че под сянката му могат да се подслонят небесните птици.

Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

33 С много такива притчи им прогласяше словото, според както можеха да слушат.

І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

34 А без притча не им говореше; но насаме обясняваше всичко на Своите ученици.

І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

35 И в същия ден, когато се свечери, Исус им казва: Да минем на отвъдната страна.

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

36 И като оставиха народа, вземат Го със себе си в ладията, тъй както бе; и имаше други ладии с Него.

І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

37 И дига се голяма ветрена буря, и вълните се нахвърляха в ладията, тъй че тя вече се пълнеше с вода.

І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

38 А Той беше в задната част, заспал на възглавница; и те Го събуждат и Му казват: Учителю! Нима не Те е грижа че загиваме?

А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

39 И Той, като се събуди, смъмра вятъра и рече на езерото: Мълчи! Утихни! И вятърът престана, и настана голяма тишина.

Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

40 И рече им: Защо сте страхливи? Още ли нямате вяра?

І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

41 И голям страх ги обзе; и те си казаха един на друг: Кой е, прочее, Тоя, че и вятърът и езерото Му се покоряват?

А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?