1 Т огава цялото множество техни хора стана и Го заведе при Пилата.

І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

2 О И Пилат пак им извика, като желаеше да пусне Исуса.

І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

3 А Пилат Го попита, думайки: Ти ли си Юдейският цар? А Той в отговор му каза: Ти право казваш.

І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

4 И Пилат рече на главните свещеници и на народа: Аз не намирам никаква вина в Тоя човек.

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

5 А те по-настойчиво казваха: Той вълнува людете, понеже поучава по цяла Юдея, като е почнал от Галилея и е следвал даже до тук.

А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

6 А Пилат, като чу това, попита дали е галилеянин човекът.

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

7 И като узна, че е от Иродовата област, изпрати Го до Ирода, който и той беше през тия дни в Ерусалим.

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

8 А Ирод, като видя Исуса, много се зарадва, защото отдавна желаеше да Го види, понеже бе слушал за Него; и надяваше се да види някое знамение от Него.

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

9 И запитваше Го с много думи, но Той нищо не му отговори.

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

10 А главните свещеници и книжниците стояха и силно Го обвиняваха.

І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

11 Н о Ирод с войниците си, презирайки Го, след като Му се поруга, облече Го във великолепна дреха, и Го прати обратно на Пилата.

Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

12 В същия ден Ирод и Пилат се сприятелиха помежду си, защото преди това враждуваха един против друг.

І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

13 Т огава Пилат свика главните свещеници, началници и народа, и рече им:

А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

14 Д оведохте ми Тоя човек като един, който развращава людете; но, ето, аз Го разпитах пред вас, и не намерих в Тоя човек никаква вина относно онова, за което Го обвинявате.

і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

15 Н ито пък Ирод е намерил; защото Го е изпратил обратно до нас; и ето, Той не е сторил нищо, което заслужава смъртно наказание.

Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

16 И тъй, като Го накажа, ще Го пусна.

Отже я покараю Його й відпущу.

17 А той се задължаваше да им пуща на всеки празник по един затворник].

Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

18 Н о те всички едногласно изкрещяха, казвайки: Махни Този и пусни ни Варава.

А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

19 ( който, за някаква размирица, станала в града, и за убийство, бе хвърлен в тъмница).

А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

20 И Пилат пак им извика, като желаеше да пусне Исуса.

І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

21 А те крещяха, казвайки: Разпни Го! Разпни Го!

Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

22 А той трети път им каза: Че какво зло е сторил Той? Аз не намирам в Него нищо, за което да заслужава смърт; и тъй, като Го накажа, ще Го пусна.

Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

23 Н о те настояваха със силни гласове, искайки да бъде разпнат; и техните гласове надделяха.

А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

24 И Пилат реши да изпълни искането им:

І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

25 П усна онзи, когото искаха, който за размирица и убийство бе хвърлен в тъмница; а Исуса предаде на волята им.

відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 И когато Го поведоха, хванаха някого си Симона киринеец, който се връщаше от нива, и сложиха на него кръста, за да го носи подир Исуса.

І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

27 И след Него вървяха голямо множество от народ и от жени, които плачеха за Него.

А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

28 А Исус се обърна към тях и рече: Дъщери ерусалимски, недейте плака за Мене, но плачете за себе си и за чадата си;

А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

29 з ащото, ето идат дни, когато ще рекат: Блажени неплодните, и утробите, които не са раждали, и съсците, които не са кърмили.

Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

30 Т огава ще почнат да казват на планините: Паднете върху нас, и на хълмовете: Покрийте ни.

Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

31 З ащото, ако правят това с суровото дърво, какво ще правят със сухото?

Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

32 И с Него караха и други двама, които бяха злодейци, за да ги погубят.

І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

33 И когато стигнаха на мястото, наречено Лобно, там разпнаха Него и злодейците, единият отдясно Му, а другият отляво.

А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

34 А Исус каза: Отче, прости им, защото не знаят какво правят. И като разделиха дрехите Му, хвърлиха жребие за тях.

Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

35 И людете стояха та гледаха. Още и началниците Го ругаеха, казвайки: Други е избавил; нека избави Себе Си, ако Този е Божият Христос, Неговият Избраник.

А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

36 Т оже и войниците Му се подиграваха като се приближаваха и Му поднасяха оцет, и казваха:

І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

37 А ко си Юдейският цар, избави Себе Си.

і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

38 А над него имаше и надпис: Тоя е Юдейският Цар.

Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

39 И един от обесените злодейци Го хулеше, казвайки: Нали си Ти Христос? Избави Себе Си и нас!

А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

40 А другият в отговор го смъмра, като каза: Ни от Бога ли се не боиш ти, който си под същото осъждение?

Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41 И ние справедливо сме осъдени, защото получаваме заслуженото от това, което сме сторили; а Този не е сторил нищо лошо.

Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

42 И каза: Исусе, спомни си за мене, когато дойдеш в Царството Си.

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

43 А му рече: Истина ти казвам, днес ще бъдеш с Мене в рая.

І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

44 А беше вече около шестият час, и тъмнина покриваше цялата земя до деветия час,

Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

45 к ато потъмня слънцето; и завесата на храма се раздра през средата.

І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

46 И Исус извика със силен глас и рече: Отче, в Твоите ръце предавам духа Си. И това като рече, издъхна.

І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

47 И стотникът като видя станалото, прослави Бога, като каза: Наистина този човек бе праведен.

Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

48 А всичките множества, надошли на това зрелище, като виждаха какво стана, връщаха се биещи се в гърди.

І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

49 А всичките негови познайници и жените, които бяха дошли подир Него от Галилея, стояха надалеч и гледаха това.

Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

50 И ето, един човек, на име Иосиф, който беше съветник, човек добър и праведен,

І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

51 к ойто не беше се съгласил с намерението и делото им, _

не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

52 т ой отиде при Пилата и поиска Исусовото тяло.

цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

53 И като го сне, обви го с плащаница, и положи го в гроб, изсечен в скала, гдето никой не бе още полаган.

І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

54 И беше приготвителен ден, и съботата настъпваше.

День той був Приготування, і наставала субота.

55 И жените, които бяха дошли с Него от Галилея, вървяха изподире и видяха гроба и как беше положено тялото Му.

А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

56 И като се върнаха, приготвиха аромати и миро; и в съботата си почиваха според заповедта.

Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.