1 ( По слав. 136) При реките на Вавилона, там седнахме, Да! плакахме, когато си спомняхме за Сиона;

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

2 Н а върбите всред него Окачихме арфите си.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

3 З ащото там ония, които ни бяха пленили, Поискаха от нас да пеем думи; И ония, които ни бяха запустили, поискаха веселие, казвайки: Попейте ни от сионските песни.

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

4 К ак да пеем песента Господна В чужда земя?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

5 А ко те забравя, Ерусалиме, Нека забрави десницата ми изкуството си!

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

6 Н ека се залепи езикът ми за небцето ми, ако не те помня, Ако не предпочета Ерусалим пред главното си веселие.

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

7 П омни, Господи, против едомците Деня на разорението на Ерусалим, когато казваха: Съсипете, съсипете го до основата му!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

8 Д ъщерьо вавилонска, която ще бъдеш запустена, Блазе на онзи, който ти въздаде За всичко що си сторила нам!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

9 Б лазе на онзи, който хване и разбие о камък Малките ти деца!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...