1 Н е вика ли мъдростта? И разум не издава ли гласа си?

Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?

2 Т я стои по високите места край пътя, На кръстопътя;

На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!

3 В ъзгласява на портите, при входа на града, При входа на вратите:

При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:

4 К ъм вас, човеци, викам, И гласът ми е към човешките чада.

До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:

5 В ие, глупави, разберете благоразумие, И вие, безумни, придобивайте разумно сърце

Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!

6 П ослушайте,, защото ще говоря хубави неща. И ще отворя устните си да произнеса правото.

Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.

7 З ащото езикът ми ще изговори истина. И нечестието е мерзост за устните ми.

Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.

8 В сичките думи на устата ми са справедливи, Няма в тях нищо лъжливо или опако.

Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.

9 Т е всички са ясни за разумния човек, И прави за тия, които намират знание.

Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.

10 П риемете поуката ми, а не сребро, И по-добре знание, нежели избрано злато.

Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:

11 З ащото мъдростта е по-добра от скъпоценни камъни, И всичко желателно не се сравнява с нея.

ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!

12 А з, мъдростта, обитавам с благоразумието, И издирвам знание на умни мисли.

Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.

13 С трах от Господа е да се мрази злото. Аз мразя гордост и високоумие, Лош път и опаки уста.

Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!

14 У мене е съветът и здравомислието; Аз съм разум; у мен е силата.

В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.

15 Ч рез мене царете царуват И началниците узаконяват правда.

Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.

16 Ч рез мене князете началствуват, Тоже и големците и всичките земни съдии.

Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.

17 А з любя ония, които ме любят, И ония, които ме търсят ревностно, ще ме намерят.

Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде!

18 Б огатството и славата са с мене; Да! трайният имот и правдата.

Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:

19 П лодовете ми са по-добри от злато, даже от най-чисто злато, И приходът от мене от избрано сребро.

ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!

20 Х одя по пътя на правдата. Всред пътеките на правосъдието,

Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,

21 З а да направя да наследят имот тия, които ме любят, И за да напълня съкровищницата им.

щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!

22 Г оспод ме създаде като начало на пътя Си, Като първо от древните Си дела.

Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,

23 О т вечността бях създадена от начало, Преди създаването на земята.

відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.

24 Р одих се, когато нямаше бездните, Когато нямаше извори изобилващи с вода.

Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.

25 П реди да се поставят планините, Преди хълмовете аз бях родена,

Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,

26 Д окато Господ още беше направил земята, нито полетата, Нито първите буци пръст на света.

коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.

27 К огато приготовляваше небето, аз бях там, когато разпростираше свод над лицето на бездната.

Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,

28 К огато закрепваше облаците горе, Когато усилваше изворите на бездната,

коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,

29 К огато налагаше закона Си на морето, Щото водите да не престъпват повелението Му, Когато нареждаше основите на земята.

коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,

30 Т огава аз бях при Него, като майсторски работник, И всеки ден се наслаждавах, Веселях се винаги пред Него.

то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно,

31 В еселях се на обитаемата Му земя; И наслаждението ми бе с човешките чада.

радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими!

32 С ега, прочее, послушайте ме, о, чада, Защото блажени са ония, които пазят моите пътища.

Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!

33 П ослушайте поука, Не я отхвърляйте и станете мъдри.

Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!

34 Б лажен тоя човек, който ме слуша, Като бди всеки ден при моите порти, И чака при сълбовете на вратата ми,

Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти!

35 З ащото който ме намери намира живот, И придобива благоволение от Господа;

Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа.

36 А който ме пропуска онеправдава своята си душа; Всички, които мразят мене, обичат смъртта.

А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!