1 ( По слав. 34). Давидов псалом. Бори се, Господи, с ония, които се борят с мене; Воювай против ония, които воюват против мене.

Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

2 В земи оръжие и щит, И стани да ми помогнеш.

візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

3 И зтръгни и копие, та затвори пътя на гонителите ми; Кажи на душата ми: Аз съм избавител Твой.

Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

4 Н ека се посрамят и се опозорят Ония, които искат да погубят душата ми; Нека се върнат назад и се смутят Ония, които ми мислят зло.

Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

5 Н ека бъдат като плява пред вятъра, И ангел Господен да ги гони.

Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

6 Н ека бъде пътят им тъмен и плъзгав, И ангел Господен да ги гони.

нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

7 З ащото без причина скриха за мене мрежата си в трап; Без причина изкопаха яма за душата ми.

бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

8 Д а дойде върху всеки един от тях неочаквана погибел; И мрежата му, която е скрил, нека улови самия него. Той нека падне в същата погибел.

Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

9 А моята душа ще се весели в Господа, Ще се радва в избавлението Му:

А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

10 В сичките ми кости ще рекат; Господи, кой е подобен на Тебе, Който избавяш сиромаха от по-силния от него, Да! сиромаха и немощния от грабителя му?

Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

11 Н есправедливи свидетели въстават И питат ме за неща, за които аз не зная нищо

Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

12 В ъздават ми зло за добро, За да бъде в оскъдност душата ми.

віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

13 А аз, когато те боледуваха, Аз се обличах във вретище, Смирявах с пост душата си, И молитвата ми се връщаше в пазухата ми и се повтаряше;

А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

14 О бхождах се като с приятел, като с мой брат, Ходех наведен и нажален както кога жалее някой майка си.

Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

15 Н о когато накуцвах в пътя си, те се зарадваха и се събраха. Побойници се събраха против мене, - човеци, които аз не знаех; Късаха ме без да престават.

А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

16 К ато нечестивите смешкари в пиршества Скърцаха на мене със зъби.

з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

17 Г осподи до кога ще гледаш? Избави душата ми от погубленията им, Живота ми от тия лъвове.

Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

18 А з ще те славословя в голямо събрание, Ще Те хваля между многочислени люде.

Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

19 Д а не тържествуват над мене Ония, които несправедливо враждуват против мене; Нито да помигват с очи Ония, които ме мразят без причина.

Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

20 З ащото не говорят за мир, Но измислюват лъжливи думи против тихите на земята.

бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

21 Д а! те отвориха широко срещу мене устата си; Казваха: О, хохо! очите ни видяха!

свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

22 Т и си видял, Господи, да не премълчаваш; Господи, да се не отдалечиш от мене,

Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

23 С тани и събуди се за съда ми; За делото ми, Боже мой и Господи мой.

Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

24 С ъди ме, Господи Боже мой, според правдата Си, И да не тържествуват над мене.

розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

25 Д а не кажат в сърцето си: Ето желанието ни се изпълни. Нито да кажат: Погълнахме го.

нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

26 Д а се посрамят и се опозорят заедно всички Ония, които се радват на злощастието ми; Да се облекат със срам и с позор Ония, които се големеят против мене.

Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

27 Д а възклицават и да се зарадват Ония, които благоприятствуват на правото ми дело, И винаги нека казват: Да се възвеличи Господ, Който желае благоденствие на слугата Си.

Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

28 И езикът ми ще разказва Твоята правда И твоята хвала всеки ден.

А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!