1 ( По слав. 17). За първия певец. Псалом на Господния слуга Давид, който е говорил Господу думите на тая песен в деня, когато Господ го избавил от ръката на всичките му неприятели и от ръката на Саула. И рече: Любя Те, Господи, сило моя.

Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,

2 Г оспод е скала моя, крепост моя и избавител мой, Бог мой, канара моя, на Когото се надявам, Щит мой, рога на избавлението ми и високата ми кула

(18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!

3 Щ е призова Господа, Който е достохвален; Така ще бъда избавен от неприятелите си.

(18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!

4 В ръзките на смъртта ме окръжиха; Порои от беззаконие ме уплашиха.

(18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!

5 В ръзките на преизподнята ме обвиха; Примките на смъртта ме стигнаха.

(18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.

6 В утеснението си призовах Господа. И към Бог мой викнах; От храма Си Той чу гласа ми, И викането ми пред Него стигна в ушите Му.

(18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!

7 Т огава се поклати и потресе земята; Основите на планините се разлюляха И поклатиха се, защото се разгневи Той.

(18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:

8 Д им се издигаше от ноздрите Му, И огън из устата му поглъщаше; Въглища се разпалиха от Него.

(18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!

9 Т ой сведе небесата и слезе; И мрак бе под нозете Му.

(18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.

10 В ъзседна на херувим и летя; Летя не ветрени крила.

(18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся...

11 П оложи за Свое скривалище тъмнината, За покров около Си тъмните води, Гъстите въздушни облаци.

(18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!

12 О святкането пред Него Преминаха през облаците Му Град и огнени въглища.

(18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його...

13 И гръмна Господ от небето, Всевишният даде гласа Си, Град и огнени въглища.

(18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!

14 И прати стрелите Си та ги разпръсна, Да! светкавици в изобилие та ги смути.

(18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.

15 Т огава се явиха коритата на водите, Откриха се основите на вселената От твоето изобличение, Господи, От духането на дъха на ноздрите Ти.

(18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх...

16 П рати от височината, взе ме, Извлече ме из големи води.

(18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,

17 И збави ме от силния ми неприятел, От ония, които ме мразеха; Защото бяха по-силни от мене.

(18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!

18 С тигнаха ме в деня на бедствието ми; Но Господ ми стана подпорка.

(18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,

19 И изведе ме на широко, Избави ме, защото имаше благоволение към мене.

(18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!

20 В ъздаде ми Господ според правдата ми; Според чистотата на ръцете ми възнагради ме,

(18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,

21 З ащото съм опазил пътищата Господни, И не съм се отклонил от Бога мой в нечестие.

(18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,

22 З ащото всичките Му съдби са били пред мене, И от повеленията Му не съм се отдалечил.

(18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!

23 Н епорочен бях пред Него, И опазих се от беззаконието си.

(18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,

24 З атова Господ ми въздаде според правдата ми, Според чистотата на ръцете ми пред очите Му.

(18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.

25 К ъм милостивия, Господи, милостив ще се явиш, Към непорочния, непорочен ще се явиш.

(18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,

26 К ъм чистия, час ще се явиш, И към развратния, противен ще се явиш.

(18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,

27 З ащото оскърбени люде Ти ще спасиш; А очи горделиви ще смириш.

(18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,

28 З ащото Ти ще запалиш светилото ми; Господ Бог мой ще озари тъмнината ми;

(18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!

29 З ащото чрез Тебе разбивам полк; Чрез Бога мой прескачам стена.

(18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.

30 К олкото за Бога, Неговият път е съвършен; Словото на Господа е опитано; Той е щит на всички, които уповават на Него.

(18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!

31 З ащото кой е Бог освен Господа? И кой е канара, освен нашия Бог?

(18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?

32 Б ог, Който ме препасва със сила, И прави съвършен пътя ми,

(18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,

33 Т ой прави нозете ми като нозете на елените, И ме поставя на високите ми места.

(18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,

34 У чи ръцете ми да воюват, Тъй щото мишците ми запъват меден лък.

(18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.

35 Т и си ми дал и щит на избавлението Си; Твоята десница ме е поддържала И Твоята благодат ме е направила велик.

(18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.

36 Т и си разширил стъпките ми под мене; И нозете ми не се подхлъзнаха.

(18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.

37 Г оних неприятелите си и ги стигнах, И не се върнах, докато ги не довърших.

(18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,

38 С трих ги, те не можаха да се подигнат; Паднаха под нозете ми.

(18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!

39 З ащото си ме препасал със сила за бой; Повалил си под мене въставащите против мене.

(18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.

40 С торил си да обърнат гръб към мене неприятелите ми, За да изтребя ония, които ме мразят.

(18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!

41 И звикаха, но нямаше избавител, Към Господа, но не ги послуша.

(18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.

42 Т огава ги стрих като прах пред вятъра; Изхвърлих ги като калта на пътищата.

(18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!

43 Т и си ме избавил и от съпротивленията на людете; Поставил си ме глава на народите: Народ, когото не познавах, слугува на мене,

(18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!

44 Щ ом чуха за мене, те ме и послушаха; Даже чужденците се преструваха, че ми се покоряват.

(18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,

45 Ч ужденците отслабнаха, И разтреперани излязоха из яките си скривалища.

(18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх...

46 Ж ив е Господ, и благословена да бъде Канарата ми, И да се възвиси Бог на избавлението ми,

(18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,

47 Б ог, Който мъздовъздава за мене, И покорява под мене племена,

(18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,

48 К ойто ме избавя от неприятелите ми. Да! Ти ме възвишаваш над въставащите против мене, Избавяш ме от насилника.

(18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!

49 З атова ще Те хваля, Господи, между народите, И на името Ти ще пея.

(18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!

50 Т и си, който даваш велико избавление на царя Си, И показваш милосърдие към помазаника Си, Към Давида и към потомството му до века.

(18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.