1 А ко говоря с човешки и ангелски езици, а любов нямам, аз съм станал мед що звънти, или кимвал що дрънка.

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

2 И ако имам пророческа дарба, и зная всички тайни и всяко знание, и ако имам пълна вяра, тъй щото планини да премествам, а любов нямам, нищо не съм.

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

3 И ако раздам всичкия си имот за прехрана на сиромасите, и ако предам тялото си на изгаряне, а любов нямам, никак не ме ползува.

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

4 Л юбовта дъблго търпи и е милостива; любовта не завижда; любовта не се превъзнася, не се гордее,

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5 н е безобразничи, не търси своето, не се раздразнява, не държи сметка за зло,

не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6 н е се радва на неправдата, а се радва заедно с истината,

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 в сичко премълчава, на всичко хваща вяра, на всичко се надява, всичко търпи.

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8 Л юбовта никога не отпада; другите дарби, обаче, пророчества ли са, ще се прекратят; езици ли са, ще престанат; знание ли е, ще се прекрати.

Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

9 З ащото отчасти знаем и отчасти проракуваме;

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

10 н о когато дойде съвършеното, това, което е частично, ще се прекрати.

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

11 К огато бях дете, като дете говорех, като дете чувствувах, като дете разсъждавах; откак станах мъж, напуснал съм детинското.

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

12 З ащото сега виждаме нещата неясно, като в огледало, а тогава ще ги видим лице с лице; сега познавам отчасти, а тогава ще познавам напълно, както и съм бил напълно познат.

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

13 И тъй, остават тия трите: вяра, надежда и любов; но най-голяма от тях е любовта.

А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!