1 ( По слав. 55). За първия певец, по гълъба на далечните дъбове. Песен на Давида, когато филистимците го хванаха в Гет. Смили се за мене, Боже, защото човек иска да ме погълне; Всеки ден, като воюва, ме притеснява.

Для дириґетна хору. На „Німа голубка в далечині". Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті. (56-2) Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене!

2 Н еприятелите ми всеки ден искат да ме погълнат; Защото мнозина са ония, които с гордост воюват против мене.

(56-3) Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене!

3 К огато съм в страх, На тебе ще уповавам.

(56-4) Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу,

4 Ч рез Бога ще хваля думите му; На Бога уповавам; няма да се боя; Какво ще стори човек+?

(56-5) я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?

5 В секи ден изкривяват думите ми; Всичките им помисли са за зло против мене.

(56-6) Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:

6 С ъбират се, потайват се, наблюдават стъпките ми Така като че причакват душата ми.

(56-7) слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою,

7 Щ е се избавят ли чрез беззаконието? Боже, повали с гняв тия племена.

(56-8) так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

8 Т и си преброил скитанията ми; Тури сълзите ми в съда Си; Не са ли те записани в Твоята книга?

(56-9) Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?

9 Т огава ще се върнат неприятелите ми надире в деня, когато Те призова; Това зная, защото Бог е с мене.

(56-10) Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

10 Ч рез Бога ще хваля думите Му; Чрез Господа ще хваля думите Му.

(56-11) і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!

11 Н а Бога уповавам; няма да се боя; Какво ще стори човек?

(56-12) На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені?

12 В ърху мене, Боже, са моите към Тебе обреци, Ще ти принеса благодарствени приноси.

(56-13) На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали.

13 П онеже си избавил душата ми от смърт, Няма ли да избавиш и нозете ми от подхлъзване, За да ходя пред Бога във виделината на живите?

(56-14) Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?