1 С лед това Господ определи други седемдесет души, и ги разпрати по двама пред Себе Си във всеки град и място, гдето сам Той щеше да отиде.

Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

2 И каза им: Жетвата е изобилна, а работниците малко; затова молете се на Господаря на жетвата да изпрати работници в жетвата Си.

І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.

3 И дете: Ето, Аз ви изпращам като агнета посред вълци.

Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.

4 Н е носете ни кесия, ни торба, ни обуща, и никого по пътя не поздравявайте.

Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.

5 И в която къща влезете, първо казвайте: Мир на тоя дом!

Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!

6 И ако бъде там някой син на мира, вашият мир ще почива на него; но ако няма, ще се върне на вас.

І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.

7 И в същата къща седете, и яжте, и пийте каквото ви сложат; защото работникът заслужава своята заплата. Недейте се премества от къща в къща.

Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

8 И като влизате в някой град, и те ви приемат, яжте каквото ви сложат,

А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.

9 и изцелявайте болните в него, и казвайте им: Божието царство е наближило до вас.

Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!

10 А като влезете в някой град, и те не ви приемат, излезте на улиците му и речете:

А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

11 И праха, който е полепнал по нозете ни от вашия град, ви отърсваме; но това да знаете, че Божието царство е наближило.

Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!

12 К азвам ви: По-леко ще бъде наказанието на Содом в оня ден, отколкото на тоя град.

Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!

13 Г орко ти Хоразине! Горко ти Витсаидо! Защото, ако бяха се извършили в Тир и Сидон великите дела, които се извършиха у вас, отдавна те биха се покаяли, седящи във вретище и пепел.

Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!

14 О баче на Тир и Сидон ще бъде по-леко в съда, отколкото на вас.

Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...

15 И ти, Капернауме, до небесата ли ще се издигнеш? До ада ще се смъкнеш.

А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!

16 К ойто слуша вас, Мене слуша; и който отхвърля вас, Мене отхвърля; а който отхвърля Мене, отхвърля Онзи, Който Ме е пратил.

Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

17 И седемдесетте се върнаха с радост, и казаха: Господи, в Твоето име и бесовете се покоряват на нас.

А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!

18 А Той им рече: Видях сатана, паднал от небето като светкавица.

Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

19 Е то, давам ви власт да настъпвате на змии, и на скорпии, и власт над цялата сила на врага; и нищо няма да ви повреди.

Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.

20 О баче, недейте се радва на това, че духовете ви се покоряват; а радвайте се, че имената ви са написани на небесата.

Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!

21 В същия час Исус се зарадва чрез Святия Дух и каза: Благодаря Ти, Отче, Господи на небето и земята, задето си утаил това от мъдрите и разумните, а си го открил на младенците. Да, Отче, защото така Ти се видя угодно.

Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

22 В сичко Ми е предадено от Отца Ми; и освен Отец, никой не знае Кой е Синът; и никой не знае Кой е Отец, освен Синът и оня, комуто Синът би благоволил да Го открие.

Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.

23 И като се обърна към учениците, рече частно: Блажени очите, които виждат това, което вие виждате.

І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!

24 З ащото ви казвам, че много пророци и царе пожелаха да видят това, което вие виждате, и не видяха, и да чуят това, което вие чувате, и не чуха.

Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

25 И , ето, някой законник стана и Го изпитваше, казвайки: Учителю, какво да правя, за да наследя вечен живот?

І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

26 А Той му рече: Какво е писано в закона, как четеш?

Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

27 А той в отговор каза: "Да възлюбиш Господа, твоя Бог, с цялото си сърце, с цялата си душа, с всичката си сила, и с всичкия си ум, и ближния си както себе си".

А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

28 И сус му рече: Право си отговорил; това стори, и ще живееш.

Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

29 Н о той, понеже искаше да оправдае себе си, рече на Исуса: А кой е моят ближен?

А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

30 В отговор Исус каза: Някой си човек слизаше от Ерусалим в Ерихон; и налетя на разбойници, които го съблякоха и нараниха и отидоха си, като го оставиха полумъртъв.

А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

31 А случайно някой си свещеник слизаше по оня път, и, като го видя, замина си от срещната страна.

Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

32 С ъщо и един левит, като стигна на това място и го видя, замина си от срещната страна.

Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

33 Н о един самарянин, като пътуваше дойде на мястото, дето беше той, и като го видя, смили се,

Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

34 п риближи се и превърза раните му, като изливаше на тях масло и вино. После го качи на собственото си добиче, закара го в една страноприемница и се погрижи за него.

І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

35 И на следния ден извади два динара та ги даде на съдържателя и рече: Погрижи се за него; и каквото повече иждивиш, на връщане аз ще ти заплатя.

А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

36 К ой от тия трима ти се вижда да се е показал ближен на изпадналия всред разбойниците?

Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

37 Т ой рече: Онзи, който му показа милост. Исус му каза: Иди и ти прави също така!

А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

38 И като вървяха по пътя, Той влезе в едно село; и някоя си жена на име Марта Го прие у дома си.

І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.

39 Т я имаше сестра на име Мария, която седна при нозете на Господа и слушаше словото Му.

Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

40 А Марта като се залисваше с много шетане, пристъпи и рече: Господи, не те ли е грижа, че сестра ми ме остави сама да шетам? Кажи -, прочее, да ми помогне.

А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.

41 Н о Господ в отговор - рече: Марто, Марто, ти се грижиш и безпокоиш за много неща,

Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

42 н о едно е потребно; и Мария избра добрата част, която не ще се отнеме от нея.

а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...