1 В същия ден Исус излезе из къщи и седна край езерото.

Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

2 И събраха се до Него големи множества, така щото влезе и седна в една ладия; а целият народ стоеше на брега.

І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

3 И говореше им много с притчи, казвайки: Ето, сеячът излезе да сее;

І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

4 и като сееше някои зърна паднаха край пътя: птиците дойдоха и ги изкълваха.

І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

5 А други паднаха на канаристите места, гдето нямаше много пръст; и твърде скоро поникнаха, защото нямаше дълбока почва;

Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;

6 и като изгря слънцето, пригоряха, и понеже нямаха корен изсъхнаха.

а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.

7 Д руги пък паднаха между тръните; тръните пораснаха и ги заглушиха.

А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.

8 А други паднаха на добра земя, и дадоха плод, кое стократно, кое шестдесет, кое тридесет.

Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

9 К ойто има уши, нека слуша.

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

10 Т огава се приближиха учениците Му и Му казаха: Защо им говориш с притчи?

І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?

11 А Той в отговор им каза: Защото на вас е дадено да знаете тайните на небесното царство, а на тях не е дадено.

А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

12 З ащото който има, нему ще се даде, и ще има изобилие; а който няма, от него ще се отнеме и това, което има.

Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

13 З атова им говоря с притчи, защото гледат, а не виждат; чуят а не слушат, нито разбират.

Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

14 Н а тях се изпълнява Исаевото пророчество, което казва: “С уши ще чуете, а никак няма да разберете; И с очи ще гледате, а никак няма да видите.

І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...

15 З ащото сърцето на тия люде е задебеляло. И с ушите си тежко чуват, И очите си склопиха; Да не би да видят с очите си, И да чуят с ушите си, И да разберат със сърцето си, И да се обърнат, И Аз да ги изцеля”.

Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

16 А вашите очи са блажени, защото виждат, и ушите ви, защото чуват.

Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

17 З ащото истина ви казвам, че мнозина пророци и праведници са желали да видят това, което вие виждате, но не видяха, и да чуят това, което вие чувате, но не чуха.

Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.

18 В ие, прочее, чуйте какво значи притчата за сеяча.

Послухайте ж притчу про сіяча.

19 П ри всекиго, който чуе словото на царството и не го разбира, дохожда лукавият и грабва посяното в сърцето му; той е посяното край пътя.

До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

20 А посяното на канаристите места е оня, който чуе словото и веднага с радост го приема;

А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

21 к орен, обаче, няма в себе си, но е привременен; и когато настане напаст или гонение поради словото, на часа се съблазнява.

але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

22 А посяното между тръните е оня, който чува словото; но светските грижи и примамката на богатството заглушават словото, и той става безплоден.

А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.

23 А посяното на добра земя е оня, който чуе словото и го разбира, който и дава плод, и принася кой стократно, кой шестдесет, кой тридесет.

А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.

24 Д руга притча им предложи, като каза: Небесното царство се уприличава на човек, който е посял добро семе на нивата си;

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

25 н о, когато спяха човеците, неприятелят му дойде и пося плевели между житото, и си отиде.

А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

26 А когато поникна стволът и завърза плод, тогава се появиха и плевелите.

А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

27 А слугите на домакина дойдоха и му казаха: Господине, не пося ли добро семе на нивата си? Тогава откъде са плевелите?

І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

28 Т ой им каза: Някой неприятел е сторил това. А слугите му казаха: Като е тъй искаш ли да идем да го оплевим?

А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

29 А той каза: Не искам; да не би, като плевите плевелите, да изскубете заедно с тях и житото.

Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

30 О ставете да растат и двете заедно до жетва; а във време на жетва ще река на жетварите: Съберете първо плевелите, и вържете ги на снопове за изгаряне, а житото приберете в житницата ми.

Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

31 Д руга притча им предложи, казвайки: Небесното царство прилича на синапово зърно, което човек взе и го пося на нивата си;

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

32 к оето наистина е по-малко от всичките семена, но, когато порасте, е по-голямо от злаковете, и става дърво, така щото небесните птици дохождат и се подслоняват по клончетата му.

Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.

33 Д руга притча им каза: Небесното царство прилича на квас, който една жена взе и замеси в три мери брашно, докле вкисна всичкото.

Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

34 В сичко това Исус изказа на народа с притчи, и без притчи не им говореше;

Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,

35 з а да се изпълни реченото чрез пророка, който казва: “Ще отворя устата Си в притчи; Ще изкажа скритото още от създанието на света”.

щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

36 Т огава Той остави народа и дойде вкъщи. И учениците Му се приближиха при Него и казаха: Обясни ни притчата за плевелите на нивата.

Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.

37 А в отговор Той каза: Сеячът на доброто семе е Човешкият Син;

А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,

38 н ивата е светът; доброто семе, това са чадата на царството; а плевелите са чадата на лукавия;

а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

39 н еприятелят, който ги пося, е дяволът; жетвата е свършекът на века; а жетварите са ангели.

а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.

40 И тъй, както събират плевелите и ги изгарят в огън, така ще бъде и при свършека на века.

І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.

41 Ч овешкият Син ще изпрати ангелите Си, които ще съберат от царството Му всичко що съблазнява, и ония, които вършат беззаконие,

Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,

42 и ще ги хвърлят в огнената пещ; там ще бъде плач и скърцане със зъби.

і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

43 Т огава праведните ще блеснат като слънцето в царството на Отца Си. Който има уши, нека слуша.

Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

44 Н ебесното царство прилича на имане скрито в нива, което, като го намери човек, скрива го, и в радостта си отива, продава всичко що има, и купува оная нива.

Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

45 Н ебесното царство прилича още на търговец, който търсеше хубави бисери,

Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,

46 и , като намери един скъпоценен бисер, отиде, продаде всичко що имаше и го купи.

а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.

47 Н ебесното царство прилича още на мрежа, хвърлена в езерото, която събира риби от всякакъв вид,

Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.

48 и , като се напълни изтеглиха я на брега, седнаха и прибраха добрите в съдове, а лошите изхвърлиха.

Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.

49 Т ака ще бъде и при свършека на века; ангелите ще излязат и ща отлъчат нечестивите измежду праведните,

Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

50 и ще ги хвърлят в огнената пещ; там ще бъде плач и скърцане със зъби,

і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

51 Р азбрахте ли всичко това? Те Му казват: Разбрахме.

Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.

52 А Той им рече: Затова, всеки книжник, който е учил за небесното царство, прилича на домакин, който изважда от съкровището си ново и старо.

І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.

53 Т огава Исус, когато свърши тия притчи замина си оттам.

І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.

54 И като дойде в родината Си, поучаваше ги в синагогите им, така щото те се чудеха и думаха: От къде са на Тогова тая мъдрост и и тия велики дела?

І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?

55 Н е е ли Тоя син на дърводелеца? Майка Му не казва ли се Мария, и братята Му Яков и Йосиф, Симон и Юда?

Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?

56 И сестрите Му не са ли всички при нас? От къде е, прочее, на този всичко това?

І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?

57 И съблазняваха се в Него. А Исус им рече: Никой пророк не е без почит, освен в своята родина и в своя дом.

І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!

58 И не извърши там много велики дела, поради неверието им.

І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.