1 В онова време четверовластникът Ирод чу слуха, който се носеше за Исуса;

Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,

2 и рече на слугите си: Тоя е Йоан Кръстител; той е възкръснал от мъртвите, и затова тия сили действуват чрез него.

і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...

3 З ащото Ирод беше хванал Йоана и беше го вързал и турил в тъмница, поради Иродиада, жената на брата си Филипа;

Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.

4 п онеже Йоан му казваше: Не ти е позволено да я имаш.

Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!

5 И искаше да го убие, но се боеше от народа, защото го имаха за пророк.

І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.

6 А когато настана рожденият ден на Ирода, Иродиадината дъщеря игра всред събраните и угоди на Ирода.

А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.

7 З атова той с клетва се обеща да й даде каквото и да му поиска.

Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

8 А тя, подучена от майка си, каза: Дай ми тука на блюдо главата на Йоана Кръстителя.

А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...

9 Ц арят се наскърби; но заради клетвите си, и заради седящите с него, заповяда да й се даде.

І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

10 И прати да обезглавят Йоана в тъмницата.

І послав стяти Івана в в'язниці.

11 И донесоха главата му на блюдо и дадоха я на девойката, а тя я занесе на майка си.

І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...

12 А учениците му като дойдоха, дигнаха тялото и го погребаха; и отидоха и казаха на Исуса.

А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

13 А Исус, като чу това, оттегли се оттам, с ладия на уединено място настрана; а народът като разбра, отиде подир него пеша от градовете.

Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.

14 И Той, като излезе, видя голямо множество, смили се за тях, и изцели болните им.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.

15 А като се свечери, учениците дойдоха при Него, и рекоха: Мястото е уединено, и времето е вече напреднало; разпусни народа да си отиде пи селата да си купи храна.

А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.

16 А Исус им рече: Няма нужда да отидат; дайте им вие да ядат.

А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!

17 А те му казаха: Имаме тук само пет хляба и две риби.

Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.

18 А Той рече: Донесете ги тук при Мене.

А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.

19 Т огава, като заповяда на народа да насяда на тревата, взе петте хляба и двете риби, погледна към небето и благослови; и като разчупи хлябовете, даде ги на учениците, а учениците на народа.

І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.

20 И всички ядоха и се наситиха; и дигнаха останалите къшеи, дванадесет пълни коша.

І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...

21 А ония, които ядоха, бяха около пет хиляди мъже, освен жени и деца.

Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.

22 И на часа Исус накара учениците да влязат в ладията и да отидат преди Него на отвъдната страна, докле разпусне народа.

І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.

23 И като разпусна народа, качи се на бърдото да се помоли насаме. И като се свечери, Той беше там сам.

Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.

24 А ладията бе вече всред езерото, блъскана от вълните, защото вятърът беше противен.

А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.

25 А в четвъртата стража на нощта Той дойде към тях, като вървеше по езерото.

А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.

26 А учениците, като Го видяха да ходи по езерото; смутиха се и думаха, че е призрак, и от страх извикаха.

Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...

27 И Исус веднага им проговори, казвайки: Дерзайте! Аз съм; не бойте се.

А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!

28 И Петър в отговор Му рече: Господи, ако си Ти, кажи ми да дойда при Тебе по водата.

Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.

29 А Той рече: Дойди. И Петър слезе от ладията и ходеше по водата да иде при Исуса.

А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

30 Н о като виждаше вятърът, уплаши се и, като потъваше, извика, казвайки: Господи избави ме!

Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...

31 И Исус веднага простря ръка, хвана го, и му рече: Маловерецо, защо се усъмни?

І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?

32 И като влязоха в ладията, вятърът утихна.

Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.

33 А ония, които бяха в ладията, Му се поклониха и казаха: Наистина Ти си Божий Син.

А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!

34 И като преминаха езерото, дойдоха в генисаретската земя.

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.

35 И когато Го познаха тамошните мъже, разпратиха по цялата оная околност и доведоха при Него всичките болни;

А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.

36 и молеха Го да се допрат само до полата на дрехата Му; и колкото се допряха, се изцелиха.

І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.