1 С ине мой, внимавай в мъдростта ми. Приклони ухото си към разума ми

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

2 З а да опазиш разсъдливост, И устните ти да пазят знание.

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

3 З ащото от устните на чуждата жена капе мед. И устата й са по-меки от дървено масло;

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

4 Н о сетнините й са горчиви като пелин, Остри като изострен от двете страни меч.

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

5 Н озете й слизат в смърт, Стъпките й стигат до ада,

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

6 Т ъй че тя никога не намира пътя на живота; Нейните пътеки са непостоянни, и тя не знае на къде водят.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

7 П рочее, чада, слушайте мене, И не отстъпвайте от думите на устата ми.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

8 О тдалечи пътя си от нея. И не се приближавай до вратата на къщата й,

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

9 Д а не би да дадеш жизнеността си на други. И годините си на немилостивите; -

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

10 Д а не би да се наситят чужди от имота ти, И трудовете ти да отидат в чужд дом;

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

11 А ти да охкаш в сетнините си, Когато месата ти и тялото ти се изнурят,

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

12 И да казваш: Как можах да намразя поуката, И сърцето ми да презре изобличението,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

13 И аз да не послушам гласа на учителите си, Нито да приклоня ухото си към наставниците си;

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

14 М алко остана да изпадна във всяко зло Всред събранието и множеството.

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

15 П ий вода от своята си щерна, И оная, която извира от твоя кладенец

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

16 В ън ли да се изливат изворите ти, И водни потоци по улиците?

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

17 Н ека бъдат само на тебе, А не на чужди заедно с тебе.

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

18 Д а бъде благословен твоят извор, И весели се с жената на младостта си.

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

19 Т я да ти бъде като любезна кошута и мила сърна: Нейните гърди да те задоволяват във всяко време; И възхищавай се винаги от нейната любов

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

20 П онеже, сине мой, защо да се възхищаваш от чужда жена, И да прегръщаш обятията на чужда жена?

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

21 З ащото пътищата на човека се пред очите на Господа, И Той внимателно измерва всичките му пътеки.

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

22 Н ечестивият ще бъде хванат от собствените си беззакония, И с въжетата на своя грях ще бъде държан.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

23 Т ой ще умре от своето отказване от поука; И от голямото си безумие ще се заблуди.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...