1 С ын мой! внимай мудрости моей, и приклони ухо твое к разуму моему,

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

2 ч тобы соблюсти рассудительность, и чтобы уста твои сохранили знание.

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

3 и бо мед источают уста чужой жены, и мягче елея речь ее;

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

4 н о последствия от нее горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

5 н оги ее нисходят к смерти, стопы ее достигают преисподней.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

6 Е сли бы ты захотел постигнуть стезю жизни ее, то пути ее непостоянны, и ты не узнаешь их.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

7 И так, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

8 Д ержи дальше от нее путь твой и не подходи близко к дверям дома ее,

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

9 ч тобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

10 ч тобы не насыщались силою твоею чужие, и труды твои не были для чужого дома.

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

11 И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твое будут истощены, --

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

12 и скажешь: 'зачем я ненавидел наставление, и сердце мое пренебрегало обличением,

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

13 и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим:

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

14 е два не впал я во всякое зло среди собрания и общества!'

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

15 П ей воду из твоего водоема и текущую из твоего колодезя.

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

16 П усть разливаются источники твои по улице, потоки вод--по площадям;

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

17 п усть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобою.

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

18 И сточник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

19 л юбезною ланью и прекрасною серною: груди ее да упоявают тебя во всякое время, любовью ее услаждайся постоянно.

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

20 И для чего тебе, сын мой, увлекаться постороннею и обнимать груди чужой?

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

21 И бо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

22 Б еззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится:

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

23 о н умирает без наставления, и от множества безумия своего теряется.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...