1 П осему и мы, имея вокруг себя такое облако свидетелей, свергнем с себя всякое бремя и запинающий нас грех и с терпением будем проходить предлежащее нам поприще,

Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

2 в зирая на начальника и совершителя веры Иисуса, Который, вместо предлежавшей Ему радости, претерпел крест, пренебрегши посрамление, и воссел одесную престола Божия.

дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

3 П омыслите о Претерпевшем такое над Собою поругание от грешников, чтобы вам не изнемочь и не ослабеть душами вашими.

Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

4 В ы еще не до крови сражались, подвизаясь против греха,

Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,

5 и забыли утешение, которое предлагается вам, как сынам: сын мой! не пренебрегай наказания Господня, и не унывай, когда Он обличает тебя.

і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.

6 И бо Господь, кого любит, того наказывает; бьет же всякого сына, которого принимает.

Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!

7 Е сли вы терпите наказание, то Бог поступает с вами, как с сынами. Ибо есть ли какой сын, которого бы не наказывал отец?

Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?

8 Е сли же остаетесь без наказания, которое всем обще, то вы незаконные дети, а не сыны.

А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.

9 П ритом, мы, будучи наказываемы плотскими родителями нашими, боялись их, то не гораздо ли более должны покориться Отцу духов, чтобы жить?

А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?

10 Т е наказывали нас по своему произволу для немногих дней; а Сей--для пользы, чтобы нам иметь участие в святости Его.

Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.

11 В сякое наказание в настоящее время кажется не радостью, а печалью; но после наученным через него доставляет мирный плод праведности.

Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!

12 И так укрепите опустившиеся руки и ослабевшие колени

Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,

13 и ходите прямо ногами вашими, дабы хромлющее не совратилось, а лучше исправилось.

і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.

14 С тарайтесь иметь мир со всеми и святость, без которой никто не увидит Господа.

Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

15 Н аблюдайте, чтобы кто не лишился благодати Божией; чтобы какой горький корень, возникнув, не причинил вреда, и чтобы им не осквернились многие;

Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.

16 ч тобы не было какого блудника, или нечестивца, который бы, как Исав, за одну снедь отказался от своего первородства.

Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.

17 И бо вы знаете, что после того он, желая наследовать благословение, был отвержен; не мог переменить мыслей, хотя и просил о том со слезами.

Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.

18 В ы приступили не к горе, осязаемой и пылающей огнем, не ко тьме и мраку и буре,

Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,

19 н е к трубному звуку и гласу глаголов, который слышавшие просили, чтобы к ним более не было продолжаемо слово,

і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

20 и бо они не могли стерпеть того, что заповедуемо было: если и зверь прикоснется к горе, будет побит камнями (или поражен стрелою);

Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.

21 и столь ужасно было это видение, Моисей сказал: 'я в страхе и трепете'.

І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...

22 Н о вы приступили к горе Сиону и ко граду Бога живаго, к небесному Иерусалиму и тьмам Ангелов,

Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,

23 к торжествующему собору и церкви первенцев, написанных на небесах, и к Судии всех Богу, и к духам праведников, достигших совершенства,

і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,

24 и к Ходатаю нового завета Иисусу, и к Крови кропления, говорящей лучше, нежели Авелева.

і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.

25 С мотрите, не отвратитесь и вы от говорящего. Если те, не послушав глаголавшего на земле, не избегли, то тем более мы, если отвратимся от с небес,

Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

26 К оторого глас тогда поколебал землю, и Который ныне дал такое обещание: еще раз поколеблю не только землю, но и небо.

що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.

27 С лова: 'еще раз' означают изменение колеблемого, как сотворенного, чтобы пребыло непоколебимое.

А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

28 И так мы, приемля царство непоколебимое, будем хранить благодать, которою будем служить благоугодно Богу, с благоговением и страхом,

Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.

29 п отому что Бог наш есть огнь поядающий.

Бо наш Бог то палючий огонь!