1 И поднялось все множество их, и повели Его к Пилату,

І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

2 и начали обвинять Его, говоря: мы нашли, что Он развращает народ наш и запрещает давать подать кесарю, называя Себя Христом Царем.

І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

3 П илат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он сказал ему в ответ: ты говоришь.

І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

4 П илат сказал первосвященникам и народу: я не нахожу никакой вины в этом человеке.

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

5 Н о они настаивали, говоря, что Он возмущает народ, уча по всей Иудее, начиная от Галилеи до сего места.

А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

6 П илат, услышав о Галилее, спросил: разве Он Галилеянин?

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

7 И , узнав, что Он из области Иродовой, послал Его к Ироду, который в эти дни был также в Иерусалиме.

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

8 И род, увидев Иисуса, очень обрадовался, ибо давно желал видеть Его, потому что много слышал о Нем, и надеялся увидеть от Него какое-нибудь чудо,

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

9 и предлагал Ему многие вопросы, но Он ничего не отвечал ему.

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

10 П ервосвященники же и книжники стояли и усильно обвиняли Его.

І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

11 Н о Ирод со своими воинами, уничижив Его и насмеявшись над Ним, одел Его в светлую одежду и отослал обратно к Пилату.

Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

12 И сделались в тот день Пилат и Ирод друзьями между собою, ибо прежде были во вражде друг с другом.

І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

13 П илат же, созвав первосвященников и начальников и народ,

А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

14 с казал им: вы привели ко мне человека сего, как развращающего народ; и вот, я при вас исследовал и не нашел человека сего виновным ни в чем том, в чем вы обвиняете Его;

і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

15 и Ирод также, ибо я посылал Его к нему; и ничего не найдено в Нем достойного смерти;

Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

16 и так, наказав Его, отпущу.

Отже я покараю Його й відпущу.

17 А ему и нужно было для праздника отпустить им одного.

Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

18 Н о весь народ стал кричать: смерть Ему! а отпусти нам Варавву.

А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

19 В аравва был посажен в темницу за произведенное в городе возмущение и убийство.

А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

20 П илат снова возвысил голос, желая отпустить Иисуса.

І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

21 Н о они кричали: распни, распни Его!

Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

22 О н в третий раз сказал им: какое же зло сделал Он? я ничего достойного смерти не нашел в Нем; итак, наказав Его, отпущу.

Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

23 Н о они продолжали с великим криком требовать, чтобы Он был распят; и превозмог крик их и первосвященников.

А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

24 И Пилат решил быть по прошению их,

І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

25 и отпустил им посаженного за возмущение и убийство в темницу, которого они просили; а Иисуса предал в их волю.

відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 И когда повели Его, то, захватив некоего Симона Киринеянина, шедшего с поля, возложили на него крест, чтобы нес за Иисусом.

І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

27 И шло за Ним великое множество народа и женщин, которые плакали и рыдали о Нем.

А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

28 И исус же, обратившись к ним, сказал: дщери Иерусалимские! не плачьте обо Мне, но плачьте о себе и о детях ваших,

А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

29 и бо приходят дни, в которые скажут: блаженны неплодные, и утробы неродившие, и сосцы непитавшие!

Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

30 т огда начнут говорить горам: падите на нас! и холмам: покройте нас!

Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

31 И бо если с зеленеющим деревом это делают, то с сухим что будет?

Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

32 В ели с Ним на смерть и двух злодеев.

І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

33 И когда пришли на место, называемое Лобное, там распяли Его и злодеев, одного по правую, а другого по левую сторону.

А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

34 И исус же говорил: Отче! прости им, ибо не знают, что делают. И делили одежды Его, бросая жребий.

Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

35 И стоял народ и смотрел. Насмехались же вместе с ними и начальники, говоря: других спасал; пусть спасет Себя Самого, если Он Христос, избранный Божий.

А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

36 Т акже и воины ругались над Ним, подходя и поднося Ему уксус

І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

37 и говоря: если Ты Царь Иудейский, спаси Себя Самого.

і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

38 И была над Ним надпись, написанная словами греческими, римскими и еврейскими: Сей есть Царь Иудейский.

Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

39 О дин из повешенных злодеев злословил Его и говорил: если Ты Христос, спаси Себя и нас.

А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

40 Д ругой же, напротив, унимал его и говорил: или ты не боишься Бога, когда и сам осужден на то же?

Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41 и мы справедливо, потому что достойное по делам нашим приняли, а Он ничего худого не сделал.

Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

42 И сказал Иисусу: помяни меня, Господи, когда приидешь в Царствие Твое!

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

43 И сказал ему Иисус: истинно говорю тебе, ныне же будешь со Мною в раю.

І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

44 Б ыло же около шестого часа дня, и сделалась тьма по всей земле до часа девятого:

Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

45 и померкло солнце, и завеса в храме раздралась по средине.

І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

46 И исус, возгласив громким голосом, сказал: Отче! в руки Твои предаю дух Мой. И, сие сказав, испустил дух.

І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

47 С отник же, видев происходившее, прославил Бога и сказал: истинно человек этот был праведник.

Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

48 И весь народ, сшедшийся на сие зрелище, видя происходившее, возвращался, бия себя в грудь.

І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

49 В се же, знавшие Его, и женщины, следовавшие за Ним из Галилеи, стояли вдали и смотрели на это.

Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

50 Т огда некто, именем Иосиф, член совета, человек добрый и правдивый,

І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

51 н е участвовавший в совете и в деле их; из Аримафеи, города Иудейского, ожидавший также Царствия Божия,

не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

52 п ришел к Пилату и просил тела Иисусова;

цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

53 и , сняв его, обвил плащаницею и положил его в гробе, высеченном, где еще никто не был положен.

І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

54 Д ень тот был пятница, и наступала суббота.

День той був Приготування, і наставала субота.

55 П оследовали также и женщины, пришедшие с Иисусом из Галилеи, и смотрели гроб, и как полагалось тело Его;

А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

56 в озвратившись же, приготовили благовония и масти; и в субботу остались в покое по заповеди.

Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.