1 И от сего трепещет сердце мое и подвиглось с места своего.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

2 С лушайте, слушайте голос Его и гром, исходящий из уст Его.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

3 П од всем небом раскат его, и блистание его--до краев земли.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

4 З а ним гремит глас; гремит Он гласом величества Своего и не останавливает его, когда голос Его услышан.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Д ивно гремит Бог гласом Своим, делает дела великие, для нас непостижимые.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

6 И бо снегу Он говорит: будь на земле; равно мелкий дождь и большой дождь в Его власти.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

7 О н полагает печать на руку каждого человека, чтобы все люди знали дело Его.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

8 Т огда зверь уходит в убежище и остается в своих логовищах.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

9 О т юга приходит буря, от севера--стужа.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

10 О т дуновения Божия происходит лед, и поверхность воды сжимается.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

11 Т акже влагою Он наполняет тучи, и облака сыплют свет Его,

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

12 и они направляются по намерениям Его, чтоб исполнить то, что Он повелит им на лице обитаемой земли.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

13 О н повелевает им идти или для наказания, или в благоволение, или для помилования.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

14 В нимай сему, Иов; стой и разумевай чудные дела Божии.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

15 З наешь ли, как Бог располагает ими и повелевает свету блистать из облака Своего?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

16 Р азумеешь ли равновесие облаков, чудное дело Совершеннейшего в знании?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

17 К ак нагревается твоя одежда, когда Он успокаивает землю от юга?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

18 Т ы ли с Ним распростер небеса, твердые, как литое зеркало?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

19 Н аучи нас, что сказать Ему? Мы в этой тьме ничего не можем сообразить.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

20 Б удет ли возвещено Ему, что я говорю? Сказал ли кто, что сказанное доносится Ему?

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

21 Т еперь не видно яркого света в облаках, но пронесется ветер и расчистит их.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

22 С ветлая погода приходит от севера, и окрест Бога страшное великолепие.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

23 В седержитель! мы не постигаем Его. Он велик силою, судом и полнотою правосудия. Он не угнетает.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

24 П осему да благоговеют пред Ним люди, и да трепещут пред Ним все мудрые сердцем!

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.