1 О ттуда вышел Он и пришел в Свое отечество; за Ним следовали ученики Его.

І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 К огда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его?

Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Н е плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сестры? И соблазнялись о Нем.

Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

4 И исус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и у сродников и в доме своем.

А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

5 И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил.

І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

6 И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.

І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

7 И , призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами.

І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

8 И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе,

І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

9 н о обуваться в простую обувь и не носить двух одежд.

а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

10 И сказал им: если где войдете в дом, оставайтесь в нем, доколе не выйдете из того места.

І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу.

А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

12 О ни пошли и проповедывали покаяние;

І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

13 и згоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.

І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

14 Ц арь Ирод, услышав, --ибо имя Его стало гласно, --говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им.

І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

15 Д ругие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков.

Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 И род же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мертвых.

А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

17 И бо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней.

Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

18 И бо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего.

Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

19 И родиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла.

А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 И бо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его.

Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

21 Н астал удобный день, когда Ирод, по случаю рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, --

Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

22 д очь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе;

і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

23 и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства.

І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

24 О на вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя.

Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

25 И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя.

І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

26 Ц арь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей.

І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

27 И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его.

І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

28 О н пошел, отсек ему голову в темнице, и принес голову его на блюде, и отдал ее девице, а девица отдала ее матери своей.

І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

29 У ченики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.

А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

30 И собрались Апостолы к Иисусу и рассказали Ему все, и что сделали, и чему научили.

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 О н сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, --ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда.

І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 И отправились в пустынное место в лодке одни.

І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

33 Н арод увидел, они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему.

І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

34 И исус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были, как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

35 И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место пустынное, а времени уже много, --

І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

36 о тпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть.

Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

37 О н сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть?

А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

38 Н о Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

39 Т огда повелел им рассадить всех отделениями на зеленой траве.

І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

40 И сели рядами, по сто и по пятидесяти.

І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

41 О н взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 И ели все, и насытились.

І всі їли й наїлися!

43 И набрали кусков хлеба и от рыб двенадцать полных коробов.

А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 Б ыло же евших хлебы около пяти тысяч мужей.

А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперед на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ.

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

46 И , отпустив их, пошел на гору помолиться.

І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

47 В ечером лодка была посреди моря, а Он один на земле.

А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвертой стражи ночи подошел к ним, идя по морю, и хотел миновать их.

Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

49 О ни, увидев Его идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали.

А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

50 И бо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь.

бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

51 И вошел к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились,

І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

52 и бо не вразумились над хлебами, потому что сердце их было окаменено.

бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

53 И , переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали.

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

54 К огда вышли они из лодки, тотчас, узнав Его,

І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

55 о бежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился.

і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

56 И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.

І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!