1 Н екоторые, пришедшие из Иудеи, учили братьев: если не обрежетесь по обряду Моисееву, не можете спастись.

А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.

2 К огда же произошло разногласие и немалое состязание у Павла и Варнавы с ними, то положили Павлу и Варнаве и некоторым другим из них отправиться по сему делу к Апостолам и пресвитерам в Иерусалим.

Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

3 И так, быв провожены церковью, они проходили Финикию и Самарию, рассказывая об обращении язычников, и производили радость великую во всех братиях.

Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

4 П о прибытии же в Иерусалим они были приняты церковью, Апостолами и пресвитерами, и возвестили всё, что Бог сотворил с ними и как отверз дверь веры язычникам.

Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

5 Т огда восстали некоторые из фарисейской ереси уверовавшие и говорили, что должно обрезывать и заповедывать соблюдать закон Моисеев.

Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

6 А постолы и пресвитеры собрались для рассмотрения сего дела.

І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

7 П о долгом рассуждении Петр, встав, сказал им: мужи братия! вы знаете, что Бог от дней первых избрал из нас, чтобы из уст моих язычники услышали слово Евангелия и уверовали;

Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

8 и Сердцеведец Бог дал им свидетельство, даровав им Духа Святаго, как и нам;

І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

9 и не положил никакого различия между нами и ими, верою очистив сердца их.

і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

10 Ч то же вы ныне искушаете Бога, возложить на выи учеников иго, которого не могли понести ни отцы наши, ни мы?

Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

11 Н о мы веруем, что благодатию Господа Иисуса Христа спасемся, как и они.

Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

12 Т огда умолкло все собрание и слушало Варнаву и Павла, рассказывавших, какие знамения и чудеса сотворил Бог через них среди язычников.

І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

13 П осле же того, как они умолкли, начал речь Иаков и сказал: мужи братия! послушайте меня.

Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

14 С имон изъяснил, как Бог первоначально призрел на язычников, чтобы составить из них народ во имя Свое.

Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

15 И с сим согласны слова пророков, как написано:

І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

16 П отом обращусь и воссоздам скинию Давидову падшую, и то, что в ней разрушено, воссоздам, и исправлю ее,

Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

17 ч тобы взыскали Господа прочие человеки и все народы, между которыми возвестится имя Мое, говорит Господь, творящий все сие.

щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

18 В едомы Богу от вечности все дела Его.

Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.

19 П осему я полагаю не затруднять обращающихся к Богу из язычников,

Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

20 а написать им, чтобы они воздерживались от оскверненного идолами, от блуда, удавленины и крови, и чтобы не делали другим того, чего не хотят себе.

але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

21 И бо Моисеев от древних родов по всем городам имеет проповедующих его и читается в синагогах каждую субботу.

Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

22 Т огда Апостолы и пресвитеры со всею церковью рассудили, избрав из среды себя мужей, послать их в Антиохию с Павлом и Варнавою,: Иуду, прозываемого Варсавою, и Силу, мужей, начальствующих между братиями,

Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

23 н аписав и вручив им следующее: 'Апостолы и пресвитеры и братия--находящимся в Антиохии, Сирии и Киликии братиям из язычников: радоваться.

написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

24 П оелику мы услышали, что некоторые, вышедшие от нас, смутили вас речами и поколебали ваши души, говоря, что должно обрезываться и соблюдать закон, чего мы им не поручали,

Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

25 т о мы, собравшись, единодушно рассудили, избрав мужей, послать их к вам с возлюбленными нашими Варнавою и Павлом,

то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

26 ч еловеками, предавшими души свои за имя Господа нашего Иисуса Христа.

людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

27 И так мы послали Иуду и Силу, которые изъяснят вам то же и словесно.

Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

28 И бо угодно Святому Духу и нам не возлагать на вас никакого бремени более, кроме сего необходимого:

Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

29 в оздерживаться от идоложертвенного и крови, и удавленины, и блуда, и не делать другим того, чего себе не хотите. Соблюдая сие, хорошо сделаете. Будьте здравы'.

стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

30 И так, отправленные пришли в Антиохию и, собрав людей, вручили письмо.

Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.

31 О ни же, прочитав, возрадовались о сем наставлении.

А перечитавши, раділи з потішення того.

32 И уда и Сила, будучи также пророками, обильным словом преподали наставление братиям и утвердили их.

А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

33 П робыв там время, они с миром отпущены были братиями к Апостолам.

А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

34 Н о Силе рассудилось остаться там. (А Иуда возвратился в Иерусалим.)

Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

35 П авел же и Варнава жили в Антиохии, уча и благовествуя, вместе с другими многими, слово Господне.

А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

36 П о некотором времени Павел сказал Варнаве: пойдем опять, посетим братьев наших по всем городам, в которых мы проповедали слово Господне, как они живут.

А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

37 В арнава хотел взять с собою Иоанна, называемого Марком.

А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

38 Н о Павел полагал не брать отставшего от них в Памфилии и не шедшего с ними на дело, на которое они были посланы.

Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

39 О тсюда произошло огорчение, так что они разлучились друг с другом; и Варнава, взяв Марка, отплыл в Кипр;

І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

40 а Павел, избрав себе Силу, отправился, быв поручен братиями благодати Божией,

А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

41 и проходил Сирию и Киликию, утверждая церкви.

І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.