1 И отвечал Елифаз Феманитянин и сказал:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

2 п опытаемся мы к тебе слово, --не тяжело ли будет тебе? Впрочем кто может возбранить слову!

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

3 В от, ты наставлял многих и опустившиеся руки поддерживал,

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4 п адающего восставляли слова твои, и гнущиеся колени ты укреплял.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

5 А теперь дошло до тебя, и ты изнемог; коснулось тебя, и ты упал духом.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

6 Б огобоязненность твоя не должна ли быть твоею надеждою, и непорочность путей твоих--упованием твоим?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

7 В спомни же, погибал ли кто невинный, и где праведные бывали искореняемы?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

8 К ак я видал, то оравшие нечестие и сеявшие зло пожинают его;

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

9 о т дуновения Божия погибают и от духа гнева Его исчезают.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

10 Р ев льва и голос рыкающего, и зубы скимнов сокрушаются;

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

11 м огучий лев погибает без добычи, и дети львицы рассеиваются.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

12 И вот, ко мне тайно принеслось слово, и ухо мое приняло нечто от него.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

13 С реди размышлений о ночных видениях, когда сон находит на людей,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

14 о бъял меня ужас и трепет и потряс все кости мои.

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

15 И дух прошел надо мною; дыбом стали волосы на мне.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

16 О н стал, --но я не распознал вида его, --только облик был пред глазами моими; тихое веяние, --и я слышу голос:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 ч еловек праведнее ли Бога? и муж чище ли Творца своего?

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

18 В от, Он и слугам Своим не доверяет и в Ангелах Своих усматривает недостатки:

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

19 т ем более--в обитающих в храминах из брения, которых основание прах, которые истребляются скорее моли.

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

20 М ежду утром и вечером они распадаются; не увидишь, как они вовсе исчезнут.

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

21 Н е погибают ли с ними и достоинства их? Они умирают, не достигнув мудрости.

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...