1 E lifaz din Teman a luat cuvîntul şi a zis:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

2 D acă vom îndrăzni să-ţi vorbim, te vei supăra? Dar cine ar putea să tacă?

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

3 D e multeori tu ai învăţat pe alţii, şi ai întărit mînile slăbite.

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4 C uvintele tale au ridicat pe cei ce se clătinau, şi ai întărit genunchii cari se îndoiau.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

5 Ş i acum, cînd este vorba de tine, eşti slab! Acum, cînd eşti atins tu, te turburi! Nu este frica ta de Dumnezeu sprijinul tău?

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

6 N ădejdea ta, nu -i neprihănirea ta?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

7 A du-ţi aminte, te rog: care nevinovat a perit? Cari oameni neprihăniţi au fost nimiciţi?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

8 D upă cîte am văzut eu, numai cei ce ară fărădelegea şi samănă nelegiuirea îi seceră roadele!

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

9 A ceia pier prin suflarea lui Dumnezeu, nimiciţi de vîntul mîniei Lui.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

10 M ugetul leilor încetează, dinţii puilor de lei sînt zdrobiţi!

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

11 L eul bătrîn piere din lipsă de pradă, şi puii leoaicei se risipesc.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

12 U n cuvînt s'a furişat pînă la mine, şi urechea mea i -a prins sunetele uşoare.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

13 Î n clipa cînd vedeniile de noapte frămîntă gîndul, cînd oamenii sînt cufundaţi într'un somn adînc,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

14 m 'a apucat groaza şi spaima, şi toate oasele mi-au tremut.

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

15 U n duh a trecut pe lîngă mine... Tot părul mi s'a sbîrlit ca ariciul...

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

16 U n chip cu o înfăţişare necunoscută era înaintea ochilor mei. Şi am auzit un glas care şoptea încetişor:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 F i-va omul fără vină înaintea lui Dumnezeu? Fi-va el curat înaintea Celui ce l -a făcut?

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

18 D acă n'are încredere Dumnezeu nici în slujitorii Săi, dacă găseşte El greşeli chiar la îngerii Săi,

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

19 c u cît mai mult la cei ce locuiesc în case de lut, cari îşi trag obîrşia din ţărînă, şi pot fi zdrobiţi ca un vierme!

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

20 D e dimineaţă pînă seara sînt zdrobiţi, pier pentru totdeauna, şi nimeni nu ţine seama de ei.

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

21 L i se taie firul vieţii: mor, şi tot n'au căpătat înţelepciunea!

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...