1 Т огава теманецът Елифаз проговаряйки рече: -

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

2 А ко започнем да ти говорим, ще ти дотегне ли? Но кой може се въздържа да не говори?

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

3 Е то, ти си научил мнозина, И немощни ръце си укрепил.

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4 Т воите думи са заякчили колебаещия, И ослабнали колене си укрепил.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

5 А сега <това> дойде на тебе, и ти е дотегнало; Допира те, и смутил си се.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

6 В страха ти <от Бога> не е ли твоето упование, И в правотата на пътищата ти твоята надежда?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

7 С помни си, моля, кой <някога> е погинал невинен, Или где са били изтребени правдивите.

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

8 Д о колкото съм аз видял, ония, които орат беззаконие, И сеят нечестие, това и жънат.

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

9 И зтребват се от дишането на Бога, И от духането на ноздрите Му погиват.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

10 Р евът на лъва и гласът на свирепия лъв <замират>, И зъбите на младите лъвове се изкъртват.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

11 Л ъвът загива от нямане лов, И малките на лъвицата се разпръсват.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

12 Т айно достига до мене едно нещо, И ухото ми долови един шепот от него:

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

13 В сред мислите от нощните видения, Когато дълбок сън напада човеците,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

14 У жас ме обзе, и трепет, И разтърси всичките ми кости;

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

15 Т огава дух премина пред мене; Космите на тялото ми настръхнаха;

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

16 Т ой застана, но не можах да позная образа му; Призрак <се яви> пред очите ми; В тишината чух тоя глас:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 Щ е бъде ли смъртен човек праведен пред Бога? Ще бъде ли човек чист пред Създателя си?

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

18 Е то, Той не се доверява на слугите Си, И в ангелите Си намира недостатък, -

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

19 К олко повече в ония, които живеят в къщи от кал. Чиято основа е в пръстта, И които се смазват като че ли са молци!

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

20 М ежду заранта и вечерта се събарят, Без да усети някой изгубват се за винаги.

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

21 В еличието, което е в тях, не се ли премахва? Умират и то без мъдрост.

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...