1 ( По слав. 48). За първия певец, псалом на Кореевите синове. Слушайте това, всички племена; Внимавайте, всички жители на вселената,

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

2 И низкопоставени и високопоставени, Богати и сиромаси заедно.

(49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

3 У стата ми ще говорят мъдрост, И размишлението на сърцето ми ще бъде за разумни <неща>;

(49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

4 Щ е наведа към притча ухото си, Ще изложа на арфа гатанката си.

(49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

5 З ащо да се боя във време на бедствие, Когато ме обкръжи беззаконието до петите?

(49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

6 О т ония, които уповават на имота си, И се хвалят с голямото си богатство,

(49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

7 Н и един <от тях> не може никак да изкупи брата си, Нито да даде Богу откуп за него.

(49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

8 ( Защото <толкова> скъп е откупът на душата им, Щото <всеки> трябва да се оставя от това за винаги),

(49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

9 Т а да живее вечно И да не види изтление.

(49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

10 З ащото гледа, че мъдрите умират, И еднакво <с тях> погиват безумният и несмисленият, И оставят богатството си на други.

(49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

11 Т айната им мисъл е, <че> домовете им <ще траят> вечно, <И> жилищата им из род в род; Наричат земите си със своите си имена.

(49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

12 Н о човекът не пребъдва в чест; Прилича на животните, които загиват.

(49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

13 Т ова е пътят на безумните; Но пак <идещите> подир тях човеци одобряват думите им. (Села).

(49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

14 Н азначават се като овце за преизподнята; Смъртта ще им бъде овчар; И праведните ще ги обладаят призори; И красотата им ще овехтее, Като остава преизподнята жилище на всеки един от тях.

(49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

15 Н о Бог ще изкупи душата ми от силата на преизподнята. Защото ще ме приеме. (Села)

(49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

16 Н е бой се, когато забогатее човек, Когато се умножи славата на дома му;

(49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

17 З ащото, когато умре няма да вземе със себе си нищо, Нито ще мине славата му на <друг> подир него,

(49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

18 А ко и да е облажавал душата си приживе, И <човеците> да те хвалят, когато правиш добро на себе си,

(49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

19 П ак ще отиде при рода на бащите си. Които никога няма да видят виделина.

(49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

20 Ч овек, който е на почит, а не разбира, Прилича на животните, които загиват.

(49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!