1 С лушайте это, все народы, внимайте, все живущие на земле,

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

2 и простые, и знатные, равно и богатые, и бедные.

(49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

3 И зрекут уста мои мудрость, и раздумья моего сердца дадут понимание.

(49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

4 С лух приклоню я к притче, открою под арфу загадку мою:

(49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

5 ч его мне бояться в дни бедствия, когда злые лжецы меня окружают –

(49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

6 т е, кто надеется на сокровища и кичится большим богатством?

(49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

7 Н икто не в силах искупить брата или дать Богу выкуп за его жизнь:

(49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

8 в ыкуп за жизнь велик, не найдется платы такой,

(49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

9 ч тобы он остался вовеки жить и не увидел могилы.

(49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

10 К аждый видит, что мудрые умирают, вместе гибнут глупец и невежда, оставляя богатство свое другим.

(49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

11 И х могилы пребудут им домом на веки веков, их жилищем из поколения в поколение. Что с того, что они в свою честь называли земли?

(49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

12 В едь человек в чести не пребудет, он подобен животным, которые погибают.

(49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

13 Т акова участь тех, кто надеется на себя, и доля тех, кто после них одобряет слова их. Пауза

(49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

14 К ак овцы, они уготованы миру мертвых; смерть будет их пасти, а наутро праведники будут править ими. В прах обратятся их тела, жилищем их будет мир мертвых.

(49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

15 Н о мою жизнь искупит Бог от власти мира мертвых, когда примет меня к Себе. Пауза

(49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

16 Н е завидуй, когда человек богатеет, и слава его дома множится.

(49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

17 Н ичего не возьмет он с собой, когда умрет, и слава его вслед за ним не пойдет.

(49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

18 П усть при жизни считал он себя счастливцем – люди хвалят того, кто преуспевает –

(49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

19 о н пристанет к сонму своих отцов, что вовек не увидят света.

(49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

20 Ч еловек, который в чести, но немудр, подобен животным, которые погибают.

(49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!