1 И было к Ионе слово Господне во второй раз:

І було Господнє слово до Йони вдруге таке:

2 – Собирайся, ступай в великий город Ниневию и возвести там то, что Я тебе говорю.

Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!

3 И она послушался Господнего слова и, собравшись, пошел в Ниневию. Ниневия была огромным городом – обойти ее можно было только за три дня.

І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи.

4 И Иона начал ходить по городу, проходя столько, сколько можно пройти за день, и стал возвещать: «Еще сорок дней и Ниневия будет разрушена!».

І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!

5 Н иневитяне поверили Богу и объявили пост, и все – от большого до малого – оделись в рубище.

І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.

6 К огда эта весть дошла до царя Ниневии, он встал со своего престола, снял свои царские одежды, надел рубище и сел в пепел.

І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.

7 О н велел объявить в Ниневии: «Указ царя и его приближенных: Пусть ни люди, ни скот, ни крупный, ни мелкий, не принимают пищи, не ходят на пастбища и не пьют воды.

І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води!

8 П усть и людей, и скот оденут в рубища. Пусть каждый изо всех сил призывает Бога. Пусть они отвернутся от своих злых путей и жестокости.

І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.

9 К то знает, может быть, Бог еще сжалится над нами и передумает, сменит Свой пылающий гнев на милость, и мы не погибнем».

Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!

10 К огда Бог увидел то, что они сделали, и как они отвернулись от своих злых путей, Он смилостивился и не стал насылать на них беду, которой Он им грозил.

І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.