1 С атана восстал на Израиль и побудил Давида устроить перепись Израиля.

І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля.

2 Д авид сказал Иоаву и начальникам войска: – Пойдите произведите перепись израильтян от Вирсавии до Дана и доложите мне, чтобы я знал, сколько их.

І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, і я знатиму число їх!

3 Н о Иоав ответил: – Пусть Господь умножит Свой народ стократно. Разве не все они, господин мой, царь, твои слуги? Зачем мой господин хочет это сделать? Зачем ему наводить грех на Израиль?

І сказав Йоав: Нехай Господь додасть до народу Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій царю, раби мого пана? Нащо буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?

4 Н о царское слово оказалось сильнее слова Иоава, и Иоав ушел, прошел по всему Израилю и вернулся в Иерусалим.

Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.

5 И оав доложил Давиду о результатах переписи. Во всем Израиле было один миллион сто тысяч мужчин, способных владеть мечом, включая четыреста семьдесят тысяч в Иудее.

І дав Йоав Давидові число переліку народу. І було всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витягають меча, а Юди чотири сотні й сімдесят тисяч чоловіка, що витягають меча.

6 И оав не включил в общее число роды Левия и Вениамина, потому что приказ царя ему не понравился.

А Левія та Веніямина він не перерахував серед них, бо царське слово було огидою для Йоава...

7 Э тот приказ был неугоден и Богу, и Он наказал Израиль.

І було зло в Божих очах на ту річ, і Він ударив Ізраїля!

8 Т огда Давид сказал Богу: – Сделав это, я совершил великий грех. Теперь я молю Тебя, прости вину Твоего слуги! Я поступил очень безрассудно.

І сказав Давид до Бога: Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!...

9 Г осподь сказал Гаду, провидцу Давида:

І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:

10 – Иди и скажи Давиду: «Так говорит Господь: Я предлагаю тебе три наказания. Выбери, каким из них Мне наказать тебя».

Іди, і будеш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю тобі.

11 Г ад пришел к Давиду и сказал ему: – Так говорит Господь: «Выбирай:

І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому: Так сказав Господь: Вибери собі:

12 и ли три года голода или три месяца опустошения врагами, когда их меч будет неотступно преследовать тебя, или три дня Господнего меча – это дни мора в стране, когда Ангел Господень станет губить людей по всей земле Израиля». Итак, обдумай, чтобы я мог ответить Пославшему меня.

чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганятиме тебе, чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю, і Ангол Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну Я Тому, Хто послав мене...

13 Д авид сказал Гаду: – Мне очень тяжело, но пусть лучше я попаду в руки Господа, а не в руки людей, ведь Его милость очень велика.

І сказав Давид до Ґада: Тяжко мені дуже! Нехай же впаду я в руку Господа, бо дуже велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!...

14 Г осподь послал на Израиль мор, и погибло семьдесят тысяч израильтян.

І дав Господь моровицю в Ізраїлі, і впало з Ізраїля сімдесят тисяч чоловіка!

15 Б ог послал Ангела, чтобы погубить Иерусалим. Но когда Он стал истреблять город, Господь увидел, пожалел о бедствии и сказал Ангелу, Который разил народ: – Довольно! Опусти руку. Ангел Господень в то время стоял над гумном иевусея Орны.

І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб знищити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це лихо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: Забагато тепер! Попусти свою руку! А Ангол Господній стояв при тоці євусеянина Орнана.

16 Д авид поднял взгляд и увидел Ангела Господня, Который стоял между землей и небом с обнаженным мечом в руке, протянутым в сторону Иерусалима. И Давид со старейшинами, одетыми в рубище, пали лицом на землю.

І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим. І впав Давид та ті старші, покриті веретами, на обличчя свої...

17 Д авид сказал Богу: – Разве не я велел пересчитать народ? Я согрешил и сделал зло, а эти овцы – что они сделали? Господи, Боже мой, пусть же Твоя рука обратится на меня и на мою семью, но не дай Твоему народу сгинуть от мора. Давид сооружает жертвенник (2 Цар. 24: 18-25)

І сказав Давид до Бога: Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло я вчинив зло, а ці вівці що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його...

18 Т огда Ангел Господень повелел Гаду сказать Давиду, чтобы тот пошел и построил жертвенник Господу на гумне иевусея Орны.

А Ангол Господній говорив до Ґада, сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити жертівника для Господа на току євусеянина Орнана.

19 И Давид пошел в послушании слову, которое произнес Гад во Имя Господа.

І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені.

20 К огда Орна молотил пшеницу, он обернулся и увидел Ангела. Четверо сыновей Орны, которые были с ним, попрятались.

І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, поховалися. А Орнан молотив пшеницю.

21 Т огда Давид пришел к Орне и когда Орна посмотрел и увидел Давида, он вышел из гумна и склонился перед Давидом лицом до земли.

І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, і вийшов із току, і поклонився Давидові обличчям до землі.

22 Д авид сказал ему: – Отдай мне свое гумно, я построю на его месте жертвенник Господу, чтобы прекратился мор среди народа. Продай его мне за полную цену.

І сказав Давид до Орнана: Дай же мені місце цього току, й я збудую на ньому жертівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, і буде стримана моровиця від народу.

23 О рна сказал Давиду: – Бери его! Пусть господин мой царь делает то, что ему угодно. Вот, я отдаю волов для всесожжения, молотильную доску на дрова и пшеницу для хлебного приношения. Я отдаю все это.

І сказав Орнан до Давида: Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в очах його. Дивися, я даю цю худобу на цілопалення, а молотарки на дрова, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!

24 Н о царь Давид ответил Орне: – Нет, я заплачу тебе полную цену. Я не возьму для Господа того, что принадлежит тебе, и не стану приносить всесожжения, которое мне ничего не стоило.

І сказав цар Давид до Орнана: Ні, бо купуючи, куплю за срібло повної ваги, бо не піднесу твого в жертві для Господа, і не спалю цілопалення дармо!

25 Д авид заплатил Орне шестьсот шекелей золота за это место.

І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень шеклів.

26 Д авид построил там жертвенник Господу и принес всесожжения и жертвы примирения. Он призвал Господа, и Господь ответил ему, послав огонь с небес на жертвенник для всесожжений.

І збудував там Давид жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому огнем із небес на жертівник цілопалення.

27 П осле этого Господь сказал Ангелу, и Тот вложил Свой меч в ножны.

І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до піхов його.

28 В то время, увидев, что Господь ответил ему на гумне иевусея Орны, Давид стал приносить Ему там жертвы.

Того часу, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусеянина Орнана, то приносив там жертву.

29 С киния Господа, которую сделал в пустыне Моисей, и жертвенник для всесожжений находились в то время на возвышенности в Гаваоне.

А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та жертівник цілопалення були того часу на пагірку в Ґів'оні.

30 Д авид не мог пойти туда, чтобы говорить с Господом, потому что боялся меча Ангела Господнего.

Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настрашився меча Господнього Ангола.