1 П осле этого Иисус ходил из города в город и из селения в селение, провозглашая Радостную Весть о Божьем Царстве. Его сопровождали двенадцать,

І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,

2 а также несколько женщин, которые были исцелены от злых духов и болезней: Мария, прозванная Магдалиной, из которой вышли семь демонов,

та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,

3 И оанна, жена Хузы, управляющего домом Ирода, Сусанна и многие другие. Эти женщины помогали Иисусу и Его ученикам из своих средств. Притча о сеятеле и семенах (Мат. 13: 1-10; Мк. 4: 1-9)

і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

4 К Иисусу продолжали приходить люди из разных городов, и когда собралась большая толпа, Он рассказал им притчу:

І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

5 – Сеятель вышел сеять семена. И когда он разбрасывал их, то некоторые из семян упали у самой дороги и были затоптаны и склеваны птицами небесными.

Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

6 Д ругие упали на каменистую почву, и, едва взойдя, ростки засохли от недостатка влаги.

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

7 Т ретьи упали в терновник, и когда тот разросся, то заглушил их.

А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

8 П рочие же упали на хорошую почву. Они взошли и принесли урожай во сто раз больше того, что было посеяно. Рассказав эту притчу, Иисус громко сказал: – У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит! Иисус объясняет притчу о сеятеле и семенах (Мат. 13: 10-23; Мк. 4: 10-20)

Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

9 И когда ученики спросили, что означает эта притча.

Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?

10 И исус ответил: – Вам дано знать тайны Божьего Царства, другим же все остается в притчах, чтобы «они, смотря, не видели и, слушая, не понимали».

А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.

11 В от значение этой притчи: семя – это Божье слово.

Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

12 С емена, упавшие у дороги, – это те, кто слышит слово, но потом приходит дьявол и похищает слово из их сердец, чтобы они не поверили и не были бы спасены.

А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

13 С емена, упавшие на камень, – это те, кто с радостью принимает слово, когда слышит его. Но у них нет корня, сначала они верят, но когда приходят времена испытаний, они отступаются.

А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.

14 С емена, упавшие в терновник, – это те люди, которые слышат слово, но со временем повседневные заботы, богатство и удовольствия заглушают их, и плод их не дозревает.

А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

15 С емена же, упавшие на хорошую почву, – это люди, которые, слыша слово, хранят его в добром и честном сердце и приносят плод благодаря своей стойкости. Ответственность слушающих (Мк. 4: 21-25)

А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.

16 Н икто, зажегши светильник, не ставит его под сосуд или под кровать, наоборот, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.

А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

17 Н ет ничего тайного, что не стало бы явным, и нет ничего сокрытого, что не стало бы известным и не вышло на свет.

Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.

18 И так, будьте внимательны к тому, как вы слушаете, потому что у кого есть, тому будет дано еще, и у кого нет, будет отнято и то, что, как ему кажется, он имеет. Иисус говорит о Своей истинной семье (Мат. 12: 46-50; Мк. 3: 31-35)

Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.

19 К Иисусу пришли Его мать и братья, но из-за толпы не могли подойти к Нему.

До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.

20 К то-то Ему передал: – Твои мать и братья стоят снаружи и хотят Тебя видеть.

І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.

21 И исус ответил им: – Мои мать и братья – это те, кто слушает слово Божье и исполняет его. Иисус усмиряет шторм (Мат. 8: 23-27; Мк. 4: 36-41)

А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!

22 О днажды Иисус сказал Своим ученикам: – Переправимся на другую сторону озера. Они сели в лодку и отправились.

І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.

23 П ока они плыли, Иисус заснул. Внезапно на озере начался шторм, и лодку стало заливать, так что они оказались в опасности.

А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.

24 У ченики, подойдя, разбудили Иисуса, говоря: – Наставник, Наставник, мы гибнем! Проснувшись, Он запретил ветру и бушующим волнам. Они утихли, и наступил штиль.

І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!

25 – Где же ваша вера? – сказал Иисус ученикам. Они же, испуганные и удивленные, лишь спрашивали друг друга: – Кто Он, что даже ветрам и воде приказывает, и они повинуются Ему. Иисус изгоняет демонов в стадо свиней (Мат. 8: 28-34; Мк. 5: 1-17)

А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?

26 О ни приплыли в область герасинцев, что напротив Галилеи.

І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.

27 К огда Иисус сошел на берег, Ему навстречу вышел человек из города, одержимый демонами. На нем уже давно не было одежды, и жил он не в доме, а в могильных пещерах.

І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.

28 К огда он увидел Иисуса, он бросился к Его ногам и закричал изо всех сил: – Что Ты от меня хочешь, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Умоляю Тебя, не мучь меня! –

А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!

29 п отому что Иисус приказал нечистому духу выйти из этого человека. (Демон часто овладевал этим человеком, и тогда, даже если его сковывали цепями по рукам и ногам и стерегли, он разрывал цепи, и демон гнал его в безлюдные места).

Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.

30 И исус спросил его: – Как тебя зовут? – Легион, – ответил тот, потому что в него вошло много демонов.

А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів.

31 И они стали умолять Иисуса не отсылать их в бездну.

І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.

32 Н еподалеку на склоне горы в это время паслось большое стадо свиней, и демоны попросили Иисуса позволить им войти в них. Он позволил.

Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

33 К огда демоны вышли из этого человека и вошли в свиней, все стадо бросилось с обрыва в озеро и утонуло.

А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.

34 С винопасы, увидев, что произошло, побежали и рассказали обо всем в городе и в окрестностях.

Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.

35 С ошлись люди, чтобы посмотреть, что же случилось. Подойдя к Иисусу, они обнаружили, что человек, из которого были изгнаны демоны, сидит у ног Иисуса одетый и в здравом уме, и их охватил страх.

І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...

36 О чевидцы рассказали им о том, как был исцелен одержимый.

Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

37 Т огда все жители страны Герасинской стали упрашивать Иисуса покинуть их края, потому что сильно испугались. Иисус сел в лодку и возвратился туда, откуда приплыл.

І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

38 Ч еловек, из которого вышли демоны, просил взять его с Собой, но Иисус отослал его, сказав:

А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

39 – Возвращайся домой и расскажи, что сделал для тебя Бог. Тот пошел, рассказывая по всему городу о том, что сделал для него Иисус. Иисус исцеляет женщину и воскрешает девочку (Мат. 9: 18-26; Мк. 5: 22-43)

Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

40 К огда Иисус возвратился, Его приветствовала большая толпа, потому что все ждали Его.

А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.

41 К Нему подошел человек по имени Иаир, который был начальником синагоги и, павши к Его ногам, стал просить Иисуса прийти к нему домой:

Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

42 е го единственная дочь, которой было около двенадцати лет, умирала. Иисус отправился туда в окружении плотной толпы.

Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

43 В толпе была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением; она истратила на врачей все свои средства, но никто не мог ее вылечить.

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,

44 О на подошла сзади к Иисусу и прикоснулась к кисточке на краю Его одежды. Кровотечение сразу же остановилось.

підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

45 – Кто ко Мне прикоснулся? – спросил Иисус. Никто не признавался, и Петр сказал: – Наставник, вокруг Тебя толпятся люди и напирают со всех сторон!

А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.

46 Н о Иисус сказал: – Кто-то ко Мне прикоснулся. Я почувствовал, как из Меня вышла сила.

Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...

47 Т огда женщина, видя, что она не осталась незамеченной, подошла, дрожа, и пала перед Иисусом. Перед всем народом она рассказала, почему она к Нему прикоснулась и как сразу же была исцелена.

А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

48 Т огда Иисус сказал ей: – Дочь, твоя вера исцелила тебя. Иди с миром.

Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

49 И исус еще не договорил, как пришел человек из дома начальника синагоги. – Твоя дочь умерла, – сказал он, – не беспокой больше Учителя.

Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!

50 У слышав это, Иисус сказал Иаиру: – Не бойся, только верь, и девочка будет спасена.

Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

51 К огда Он вошел в дом, то не позволил никому войти с Ним, кроме Петра, Иоанна, Иакова и родителей девочки.

Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.

52 Л юди во дворе уже плакали и рыдали по ней. – Перестаньте плакать, – сказал Иисус, – ведь она не умерла, а спит.

А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!

53 О ни стали смеяться над Ним, потому что знали, что девочка умерла.

І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

54 И исус же взял ее за руку и сказал: – Дитя, встань!

А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!

55 Д ух девочки возвратился к ней, и она сразу же встала. Иисус сказал, чтобы ей дали есть.

І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.

56 Р одители были поражены, но Иисус наказал им никому не рассказывать о том, что произошло.

І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.