1 Н а третьем году правления царя Израиля Осии, сына Илы, в Иудее начал царствовать Езекия, сын Ахаза.

І сталося третього року Осії, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин.

2 Е му было двадцать пять лет, когда он стал царем, и правил он в Иерусалиме двадцать девять лет. Его мать звали Ави, она была дочерью Захарии.

Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я його матері Аві, дочка Захарія.

3 О н делал то, что было правильным в глазах Господа, как и его предок Давид.

І робив він угодне в Господніх очах, усе так, як робив був його батько Давид.

4 О н убрал святилища на возвышенностях, разбил священные камни и срубил столбы Ашеры. Он разломал на куски бронзового змея, которого сделал Моисей, потому что до того самого времени израильтяне возжигали перед ним благовония. Он назывался Нехуштан.

Він понищив пагірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяного змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехуштан.

5 Е зекия доверял Господу, Богу Израиля. Не было подобного ему среди всех царей Иудеи ни до него, ни после него.

Він надіявся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним.

6 О н крепко держался Господа и неотступно следовал за Ним; он исполнял повеления, которые Господь дал через Моисея.

І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві.

7 И Господь был с ним: он преуспевал во всем, за что бы ни брался. Он восстал против царя Ассирии и отказался ему служить.

І був Господь із ним, у всьому, куди він ходив, він мав поводження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому.

8 О н бил филистимлян до самого города Газы и ее окрестностей, от сторожевой башни до укрепленного города. Ассирийцы захватывают Самарию (4 Цар. 17: 5-7)

Він побив филистимлян аж до Аззи та границі її від вартової башти аж до твердинного міста.

9 Н а четвертом году правления царя Езекии – седьмом году правления Осии, сына Илы, царя Израиля, – Салманассар, царь Ассирии, двинулся на Самарию и осадил ее.

І сталося четвертого року царя Єзекії, це сьомий рік Осії, Елиного сина, Ізраїлевого царя, пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її.

10 Ч ерез три года ассирийцы взяли ее. Так на шестом году правления Езекии – девятом году правления Осии, царя Израиля, – была взята Самария.

І здобув він її по трьох роках: шостого року Єзекії, це дев'ятий рік Осії, Ізраїлевого царя, була здобута Самарія.

11 Ц арь Ассирии увел Израиль в плен в свою страну и поселил их в Халахе, в Гозане, что на реке Хаворе, и в городах мидян.

І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст.

12 Э то произошло потому, что они не слушали Господа, своего Бога, но нарушили Его завет – все, что повелел Моисей, слуга Господа. Они и не слушали, и не исполняли. Синаххериб угрожает Иерусалиму (2 Пар. 32: 1-19; Ис. 36: 1-22)

Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили.

13 Н а четырнадцатом году правления царя Езекии Синаххериб, царь Ассирии, напал на все укрепленные города Иудеи и захватил их.

А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.

14 Е зекия, царь Иудеи, послал в город Лахиш сказать царю Ассирии: – Я виновен. Оставь меня, и я заплачу тебе все, что ты от меня потребуешь. Царь Ассирии взыскал с Езекии, царя Иудеи, триста талантов серебра и тридцать талантов золота.

І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу. І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота.

15 Е зекия отдал ему все серебро, какое нашлось в доме Господа и в сокровищницах царского дворца.

І віддав Єзекія все срібло, знайдене в Господньому домі та в царевих скарбницях.

16 Т огда же Езекия, царь Иудеи, ободрал все золото, которым покрыл двери и дверные косяки храма Господа, и отдал его царю Ассирии.

Того часу Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його асирійському цареві.

17 Н о, тем не менее, царь Ассирии послал из Лахиша к царю Езекии в Иерусалим Тартана, Рабсариса и Рабсака с большим войском. Они подошли к Иерусалиму и остановились у водопровода Верхнего пруда, на дороге к Сукновальному полю.

А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного командувача, і великого євнуха та великого чашника з великим військом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотягом горішнього ставу, що на битій дорозі до поля Валюшників.

18 О ни позвали царя, и к ним вышли распорядитель дворца, Элиаким, сын Хелкии, писарь Шевна и летописец Иоах, сын Асафа.

І кликнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер.

19 Р абсак сказал им: – Скажите Езекии: «Так говорит великий царь, царь Ассирии: “Откуда у тебя эта уверенность?

І сказав до них великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся?

20 Т ы думаешь, что пустые слова – то же самое, что военное искусство и сила? На кого же ты надеешься, что восстал против меня?

Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене?

21 В от, ты надеешься на Египет, эту надломленную трость, которая пронзит ладонь всякому, кто на нее обопрется! Фараон, царь Египта, таков со всеми, кто на него надеется.

Тепер оце ти надієшся собі опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому й продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього.

22 А если вы скажете мне: “Мы надеемся на Господа, нашего Бога”, – то не Его ли святилища на возвышенностях и жертвенники убрал Езекия, сказав Иудее и Иерусалиму: “Поклоняйтесь только перед этим жертвенником, что в Иерусалиме”?

А коли ви скажете мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив пагірки Його та жертівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися в Єрусалимі?

23 И так, заключи сделку с господином моим, царем Ассирии: я дам тебе две тысячи коней, только найдешь ли ты для них всадников?

А тепер піди в заклад із моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців.

24 К ак ты сможешь отразить хотя бы наименьшего начальника из слуг господина моего, даже надеясь на египетские колесницы и всадников?

І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі надієшся на Єгипет ради колесниць та верхівців!

25 Д а и разве не по воле Господа я двинулся на это место, чтобы уничтожить его? Господь Сам сказал мне пойти на эту страну и уничтожить ее”».

Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його!

26 Т огда Элиаким, сын Хелкии, Шевна и Иоах сказали Рабсаку: – Пожалуйста, говори с твоими слугами по-арамейски, ведь мы понимаем этот язык. Не говори с нами по-еврейски при народе, что на стене.

І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юдейському в слух тих людей, що на мурі.

27 Н о Рабсак ответил: – Разве мой господин послал меня сказать это только вашему господину и вам, а не людям, находящимся на стене, которые, как и вы сами, будут есть свой кал и пить свою мочу?

І сказав до них великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу?

28 Р абсак встал и громко закричал по-еврейски: – Слушайте слово великого царя, царя Ассирии!

І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: Послухайте слово великого царя, царя асирійського:

29 Т ак говорит царь: «Не давайте Езекии обманывать вас. Он не может избавить вас от моей руки.

Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас від руки його!

30 Н е давайте Езекии убедить вас положиться на Господа, когда он говорит: “Господь непременно спасет нас; этот город не будет отдан в руки царя Ассирии”.

І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського.

31 Н е слушайте Езекию». Так говорит царь Ассирии: «Заключите со мной мир и выходите ко мне. Тогда все вы будете есть со своей лозы и инжирных деревьев и пить воду из своего колодца,

Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки,

32 п ока я не приду и не возьму вас в страну, такую же, как ваша, в страну зерна и вина, страну хлеба и виноградников, страну маслин и меда. Выберите жизнь, а не смерть! Не слушайте Езекию, потому что он сбивает вас с толку, говоря: “Господь поможет нам”.

аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш Край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас!

33 Р азве какой-либо бог другого народа избавил свою страну от руки царя Ассирии?

Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?

34 Г де боги Хамата и Арпада? Где боги городов Сепарваима, Ены и Иввы? Разве кто-нибудь избавил от моей руки Самарию?

Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від моєї руки?

35 К то из богов всех этих стран смог избавить от меня свою страну? Как же Господь сможет избавить от моей руки Иерусалим?»

Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?

36 Н о народ молчал и не говорил в ответ ничего, потому что царь приказал: «Не отвечайте ему».

І мовчав той народ, і не відповів йому ані слова, бо це був наказ царя, що сказав: Не відповідайте йому!

37 И распорядитель дворца Элиаким, сын Хелкии, писарь Шевна и летописец Иоах, сын Асафа, пришли к Езекии в разорванных одеждах и передали ему то, что сказал Рабсак.

І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.