1 В то время, когда Аполлос был в Коринфе, Павел, пройдя через горные области, пришел в Эфес. Там он встретил нескольких учеников.

І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,

2 – Приняли ли вы Святого Духа, когда поверили? – спросил он их. – Мы даже и не слышали о том, что существует Святой Дух, – ответили те.

та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!

3 Т огда Павел спросил: – Во что же вы были крещены? – В крещение Иоанна, – ответили они.

І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.

4 П авел сказал: – Крещение Иоанна было крещением покаяния. Он призывал народ верить в Того, Кто должен был прийти после него, то есть в Иисуса.

І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.

5 К огда они услышали об этом, они приняли крещение во Имя Господа Иисуса.

Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.

6 И когда Павел возложил на них руки, на них сошел Святой Дух. Они тогда начали говорить другими языками и пророчествовать.

А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

7 В сего их было около двенадцати человек.

А всіх їх було чоловіка з дванадцять.

8 П авел три месяца смело говорил в синагоге, беседуя с людьми о Божьем Царстве, и убеждал их.

А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

9 Н екоторые из них, однако, ожесточались и отказывались верить, перед всеми браня Путь Иисуса. Тогда Павел оставил их. Он отделил учеников и ежедневно беседовал с ними в школе Тиранна.

А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.

10 Т ак продолжалось два года, и все иудеи и греки, жившие в провинции Азия, слышали слово Господа.

Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.

11 Б ог совершал через Павла необыкновенные чудеса.

І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,

12 Б ольным давали прикоснуться к платкам и фартукам, к которым прежде прикасался Павел, и у них проходили болезни, и злые духи выходили из них.

так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.

13 Н екоторые из бродячих иудейских заклинателей тоже попробовали призывать над одержимыми Имя Господа Иисуса. Они говорили: – Заклинаю вас Иисусом, Которого возвещает Павел.

Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!

14 Э то делали и семь сыновей Скевы, главного священника иудеев.

Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.

15 Н о злой дух ответил им: – Иисуса я знаю, и Павел мне известен, а вы кто такие?

Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?

16 И человек, в котором был злой дух, набросился на них с такой силой, что одолел их всех, и они выбежали из дома голые и израненные.

І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.

17 К огда об этом узнали иудеи и греки, жившие в Эфесе, их охватил страх, и они стали относиться к Имени Господа Иисуса с большим почтением.

І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.

18 М ногие из поверивших приходили и открыто признавались в своих делах.

І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

19 А многие занимавшиеся прежде волшебством приносили свои колдовские свитки и перед всеми сжигали их. Когда подсчитали общую стоимость всех сожженных свитков, то она оказалась в пятьдесят тысяч драхм.

І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

20 Т ак слово Господне распространялось и набирало силу. Бунт в Эфесе

Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

21 П осле всего этого Павел решил отправиться в Иерусалим через Македонию и Ахаию. – После того как я побываю в Иерусалиме, мне нужно посетить и Рим, – говорил он.

А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.

22 О н послал в Македонию двух помощников, Тимофея и Эраста, а сам еще на некоторое время остался в провинции Азия.

Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

23 В это время произошел большой мятеж из-за Пути.

І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.

24 Ч еловек по имени Димитрий, серебряных дел мастер, изготовлял из серебра модели храма богини Артемиды и тем самым давал местным ремесленникам возможность заработать.

Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,

25 О н созвал их и других подобных мастеров и сказал: – Вы знаете, что эта работа дает нам хорошую прибыль.

згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.

26 Н о вы видите и слышите, что этот Павел убедил и ввел в заблуждение многих людей не только здесь в Эфесе, но и по всей провинции Азия. Он говорит, что боги, сделанные руками, – это вовсе не боги.

І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.

27 Э то грозит не только тем, что наше ремесло потеряет свое доброе имя, но и что храм великой богини Артемиды уже ничего не будет значить. И сама богиня, которую почитает вся провинция Азия и весь мир, будет лишена божественного величия!

І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.

28 У слышав это, они в ярости стали кричать: – Велика Артемида Эфесская!

Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!

29 В скоре весь город пришел в движение. Люди схватили спутников Павла, македонян Гая и Аристарха, и все единодушно ринулись в театр.

І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.

30 П авел хотел выйти к народу, но ученики ему не позволили.

Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.

31 Д аже некоторые из представителей провинциальной власти, друзья Павла, передали ему просьбу не появляться в театре.

Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.

32 С обравшиеся были в замешательстве, потому что одни кричали одно, другие другое. Большинство же вообще не знали, зачем пришли.

І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

33 И з толпы вытолкнули вперед Александра – это сделали иудеи. Александр жестом призвал народ к тишине, чтобы сказать защитную речь.

А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.

34 Н о когда все узнали, что он иудей, то стали в один голос кричать: – Велика Артемида Эфесская! И кричали около двух часов.

А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!

35 Т огда к народу вышел один из начальников города. Он успокоил их и сказал: – Эфесяне, разве не известно всему миру, что город Эфес является хранителем храма великой Артемиды и упавшего с небес ее изображения?

А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

36 Э то неопровержимый факт. Поэтому вы должны успокоиться и не поступать опрометчиво.

Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.

37 В ы привели сюда этих людей, хотя ни один из них не обокрал храма и не оскорбил нашей богини.

А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.

38 Е сли у Димитрия и у других мастеров на кого-либо жалоба, то у нас для этого есть суд и власти. Туда вы можете приносить обвинения друг на друга.

Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.

39 Е сли у вас есть еще какие-либо вопросы, то представьте их на рассмотрение законного собрания.

А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.

40 Е сть опасность, что после сегодняшних событий нас могут обвинить в мятеже, и в таком случае нам нечем будет оправдаться.

Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище.

41 С этими словами он распустил собрание.

(19-40) І, промовивши це, розпустив він громаду.