1 Г осподь сказал Моисею: – Покинь это место, ты и народ, который ты вывел из Египта, и иди в землю, которую Я клялся дать Аврааму, Исааку и Иакову, сказав: «Я дам ее твоему потомству».

І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його,

2 Я пошлю перед тобой Ангела и прогоню хананеев, аморреев, хеттов, ферезеев, хивеев и иевусеев.

і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина,

3 И дите в землю, где течет молоко и мед. Но Я не пойду с вами, чтобы не погубить вас в дороге, потому что вы – упрямый народ.

до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в дорозі.

4 У слышав эти грозные слова, народ зарыдал и никто не надевал украшений.

І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби.

5 В едь Господь сказал Моисею: – Скажи израильтянам: «Вы – упрямый народ. Даже если бы Я прошел с вами хоть немного, Я погубил бы вас. Снимите же украшения, а Я решу, что делать с вами».

Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню тобі.

6 И у горы Хорив израильтяне сняли свои украшения. Шатер собрания

І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.

7 М оисей поставил шатер за лагерем, поодаль, и называл его «шатер собрания». Всякий, кто хотел спросить Господа, шел к шатру собрания за лагерь.

А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.

8 В сякий раз, когда Моисей шел к скинии, народ поднимался, и, стоя у входа в свои шатры, смотрел на Моисея, пока тот не входил в скинию.

І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.

9 К огда Моисей входил в скинию, облачный столб опускался и стоял у входа, пока Господь говорил с Моисеем.

І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.

10 К огда народ видел у входа в скинию облачный столб, они вставали и кланялись у входа в свои шатры.

І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.

11 Г осподь говорил с Моисеем лицом к лицу, как человек говорит со своим другом. Потом Моисей возвращался в лагерь, но его молодой помощник Иисус, сын Навин, не покидал шатра. Моисей и слава Господа

І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.

12 М оисей сказал Господу: – Ты велел мне: «Веди этот народ», но не дал знать, кого пошлешь со мной. Ты сказал: «Я знаю тебя по имени. Ты нашел у Меня милость».

І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх.

13 Е сли так, то научи меня Твоим путям, чтобы мне познавать Тебя и находить у Тебя милость впредь. Вспомни: эти люди – Твой народ.

Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд то народ Твій.

14 Г осподь ответил: – Я Сам пойду с тобой и дам тебе покой.

А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку.

15 Т огда Моисей сказал: – Если Ты не пойдешь с нами, то и не выводи нас отсюда.

І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси.

16 О ткуда станет известно, что Ты благосклонен ко мне и Своему народу, если Ты не пойдешь с нами? Что еще отличит меня и Твой народ от прочих народов на земле?

Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі.

17 Г осподь сказал Моисею: – Я сделаю то, о чем ты просишь, потому что благосклонен к тебе и знаю тебя по имени.

І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе.

18 Т огда Моисей сказал: – Прошу, покажи мне Свою славу.

А він відказав: Покажи мені славу Свою!

19 Г осподь сказал: – Я покажу все Свое великолепие и возвещу Свое Имя Господа. Я помилую того, кого помилую, и пожалею того, кого пожалею.

І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний.

20 Н о лица Моего ты не увидишь, потому что никто не может увидеть Меня и остаться в живых.

І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити.

21 Г осподь сказал: – Вот место рядом со Мной – встань тут на скале.

І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі.

22 К огда будет проходить Моя слава, Я поставлю тебя в расселину скалы и покрою тебя рукой, пока не пройду.

І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.

23 Т огда Я уберу руку, и ты увидишь Меня сзади, но Моего лица не будет видно.

А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме.