1 С оломон породнился с фараоном, царем Египта, женившись на его дочери. Он поселил ее в Городе Давида, пока не закончил строить свой дворец, дом Господа и стену вокруг Иерусалима.

І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

2 А народ по-прежнему приносил жертвы в святилищах на возвышенностях, потому что дом для Имени Господа все еще не был построен.

Та народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

3 С оломон любил Господа, следуя наказам своего отца Давида, но и он приносил жертвы и сжигал кадильные благовония в святилищах на возвышенностях.

І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках.

4 Ц арь отправился в Гаваон, чтобы принести жертвы, потому что там было самое главное из святилищ на возвышенностях, и вознес на том жертвеннике тысячу всесожжений.

І пішов був цар до Ґів'ону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагірок. Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові.

5 В Гаваоне Господь явился Соломону во сне ночью и сказал: – Проси, чего хочешь, чтобы Я дал тебе.

У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі!

6 С оломон ответил: – Ты явил Твоему слуге, моему отцу Давиду, великую милость, так как он был верен Тебе, праведен и прям сердцем. Ты сохранил эту великую милость и даровал ему сына, чтобы тот сегодня сел на его престол.

А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

7 И теперь, Господи, Боже мой, Ты сделал Твоего слугу царем вместо моего отца Давида. Но я совсем молод и не знаю, как исполнять свой долг.

А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу.

8 Т вой слуга – среди Твоего народа, который Ты избрал, великого народа, слишком многочисленного, чтобы его пересчитать или исчислить.

А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту.

9 Д ай Твоему слуге разумное сердце, чтобы править Твоим народом и различать между добром и злом. Ведь кто способен править Твоим многочисленным народом?

Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?

10 В ладыке было угодно, чтобы Соломон просил об этом.

І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ.

11 Б ог сказал ему: – Так как ты просил об этом и не просил себе ни долгой жизни, ни богатства, ни смерти своим врагам, но лишь мудрости, чтобы разумно судить,

І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

12 Я исполню то, о чем ты просил. Я даю тебе мудрое и разумное сердце, и как до тебя не было подобного тебе, так и после тебя никто с тобой не сравнится.

то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

13 Б олее того, Я даю тебе и то, о чем ты не просил, – и богатство, и славу – так, что при твоей жизни среди царей тебе не будет равного.

А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє.

14 И если ты будешь следовать Моими путями и слушаться Моих установлений и повелений, как делал твой отец Давид, Я дам тебе долгую жизнь.

А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої!

15 Т ут Соломон проснулся и понял, что это был сон. Он пришел в Иерусалим, встал перед ковчегом завета Владыки, и принес всесожжения и жертвы примирения. После этого он устроил для всего двора пир. Мудрое разрешение спора

І прокинувся Соломон, аж ось це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

16 О днажды к царю пришли две женщины-блудницы и встали перед ним.

І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його.

17 О дна из них сказала: – О мой господин! Мы с этой женщиной живем в одном доме, и когда она была в доме, я родила.

І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі.

18 А на третий день после этого родила и она. Мы были вместе; никого с нами в доме не было, только мы вдвоем.

І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі.

19 Н очью сын этой женщины умер, потому что она случайно задавила его во сне.

А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

20 С реди ночи она поднялась и взяла моего сына, пока твоя служанка спала. Она положила его к своей груди, а своего мертвого сына положила к моей груди.

І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм...

21 У тром я встала, чтобы покормить своего сына, а он мертвый, но когда утром я рассмотрела его, мне стало ясно, что это не мой сын, которого я родила.

І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він! І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила...

22 Д ругая женщина сказала: – Нет! Тот, что живой, – это мой сын; твой – тот, что мертвый. Но первая настаивала: – Нет! Тот, что мертвый, – твой, а живой – мой! И так они препирались перед царем.

А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий! А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий! І так сперечались вони перед царем.

23 Ц арь сказал: – Одна говорит: «Мой сын жив, а твой мертв», – а другая говорит: «Нет! Твой сын мертв, а мой жив».

І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий.

24 З атем царь сказал: – Принесите мне меч. И царю принесли меч.

І сказав цар: Подайте мені меча! І принесли меча перед цареве обличчя.

25 Т огда он повелел: – Разрубите живого ребенка надвое и дайте половину одной и половину другой.

І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!...

26 У той женщины, чей сын был жив, вздрогнуло сердце от жалости к своему сыну, и она сказала царю: – О мой господин! Отдайте ей ребенка живым! Не убивайте его! Но другая сказала: – Ни я, ни ты его не получим. Разрубите его!

І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!... А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!...

27 Т огда царь постановил: – Отдайте живого ребенка первой женщине. Не убивайте его; она – его мать.

А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його. Вона його мати!

28 К огда весь Израиль услышал о приговоре, который вынес царь, они стали уважать его, потому что увидели, что в нем – мудрость от Бога, чтобы творить суд.

І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.